Бацура Федір Степанович - педагог-новатор, ентузіаст юннатівського руху в Україні та СРСР у 50 - 70-х роках ХХ ст.

Бацура Федір Степанович

(05 травня 1913 року - 31 березня 1982 року)

5 травня 2013 року на Хмельниччині освітянами та натуралістами вшановано славну і світлу пам'ять Бацури Федора Степановича - відомого подільського педагога-новатора, сільського учителя біології й ентузіаста юннатівського руху в Україні та СРСР у 50 - 70-х роках, з нагоди 100-ліття від дня його народження.

Під час регіональної науково-практичної конференції, яка відбулася у цей день на базі Вільховецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Новоушицького району з ініціативи місцевих освітян, колишніх колег, учнів і вихованців Бацури Ф.С. та педагогів Хмельницького ОЕНЦУМ, її учасники, вшановуючи світлу пам'ять знаменитого Учителя, неодноразово наголошували на непересічних здобутках і прогресивності досвіду його подвижницької праці на освітянській ниві, необхідності збереження і примноження кращих традицій педагогів-ентузіастів попередніх поколінь, гостроті та актуальності проблем біологізації освітнього процесу для нашого суспільства, обговорювали і пропонували своє бачення перспектив викладання біологічних дисциплін та розвитку дитячого дослідництва, навчання і виховання школярів в умовах сільської школи.

Під час регіональної конференції

 

Бацура Федір Степанович народився 5 травня 1913 року в селі Вільховець Новоушицького повіту Подільської губернії. З дитячих років захоплювався різноманіттям природи рідного краю і привчався до праці батьками. Після закінчення школи (7 класів) в 1930 році розпочав трудову діяльність вчителем молодших класів. Згодом викладав природничі дисципліни у школах сіл Березова, Вербовець і Погоріла Муровано-Куриловецького району Вінницької області, де своїм педагогічним талантом, непересічними організаторськими здібностями, глибокими знаннями ботаніки, любов'ю до дітей та сумлінною творчою працею здобув довір'я і повагу у колег, батьків, школярів та місцевого керівництва наросвіти. 

Одночасно навчався, спочатку в Бердичівській педшколі, а згодом - у Кам'янець-Подільському вчительському інституті. Освіту завершити і отримати диплом не встиг, бо на випускні іспити у вузі припав початок Великої Вітчизняної війни. Через важку хворобу в Червону армію його не взяли і участі в бойових діях він не брав, але ризикуючи життям, змайстрував радіоприймач, писав та поширював листівки і повідомляв фронтові новини Совінформбюро односельцям та євреям, ув'язненим у гетто в райцентрі Нова Ушиця. Разом з матір'ю таємно допомагав їжею односельчанам-в'язням гетто у селі Калюс, що поблизу Дністра, де разом з ними ледь не потрапив під кулі місцевих поліцаїв і чудом врятувався від розстрілу.

Після вигнання фашистських окупантів з Поділля, відновлював роботу школи в селі Погоріла (нині Дружба), у котрій працював ще до війни і яку й очолював у ті важкі та голодні роки і навчав її школярів біології до повернення у рідне село.

В 1947 - 1975 роках Федір Степанович працював учителем біології Вільховецької середньої школи Новоушицького району Хмельницької області, де сповна розкрився його творчий педагогічний і науковий талант, вчительський хист, прийшли авторитет та визнання на всесоюзному рівні, здобуті самовідданою і плідною працею.

Бацура Ф.С., вчитель біології Вільховецької СШ

Бацура Ф.С. був педагогом-новатором, який сповідував комплексний підхід у навчанні і вихованні дітей. Будучи гармонійно розвинутим, посилено займаючись самоосвітою, творчо застосовуючи спадщину відомих педагогів, створив власну ексклюзивну модель викладання біології в середній школі. Суть її полягала у різноманітності форм викладання матеріалу на уроках для активізації пізнавальної діяльності, використанні численної власноруч та разом з учнями виготовленої наочності, запровадженні рейтингового методу оцінювання знань під час уроку і системи бонусів за позакласну роботу, створенні умов для практичної самостійної діяльності учнів та використанні комплексу додаткових заходів для засвоєння набутого знання, практичних навичок і умінь в урочний та позаурочний час. Значне місце відводилося й самооцінюванню і усвідомленню кожним учнем реального рівня своїх знань.

Для навчання та позакласної роботи в школі був створений зразковий біологічний кабінет, гурток юних натуралістів, функціонувала теплиця і парники, де вирощували розсаду овочів, квітів і ранню городину, була мініферма з утримання хутрових звірів, крільчатник, пасіка, різноманітні дослідні ділянки. На двохгектарній площі розміщувався сад, польова, овочева та кормова сівозміни, виноградник та ягідник, де учні навчалися агротехніки вирощування плодово-ягідних, зернових і технічних культур та закладали наукові експерименти. Кожного учня-п'ятикласника Федір Степанович наділяв персональною ділянкою землі на якій той щорічно до закінчення школи ретельно доглядав різні рослини, досліджував і експериментував під його керівництвом та привчався до праці. На пришкільній території в дендропарку діти вчилися елементам ландшафтного дизайну і займалися інтродукцією рослин. Виробнича практика учнів продовжувалася на полях і тваринницьких фермах місцевого сільгосппідприємства - колгоспу ім. С.М.Кірова.

Вільховецька середня школа потопала в квітучих садах, зелені газонів, декоративних кущів і дерев дендрарію, парку та пахучих барвистих квітах, висаджених і доглянутих дбайливими руками школярів та їх Учителя.

Раціонально поєднуючи уроки біології з гуртковою юннатівською роботою та творчою працею на навчально-дослідних ділянках, Бацура Ф.С. домагався високих результатів навчання і виховання школярів, завдяки чому став носієм передового педагогічного досвіду до якого з різних шкіл Хмельниччини їхали учитись вчителі біології та педагоги-ентузіасти юннатівської роботи. Ще на початку 50-х років він став визнаним лідером юннатівського руху в Україні - 450 юних мічурінців у рідній Вільховецькій школі в 1952-1953 навчальному році він учив творчо досліджувати й експериментувати, виховував та привчав до сумлінної і високорезультативної землеробської праці (сьогодні у цій школі навчається лише 167 учнів).

Газета ''Юный ленинец'' про 450 юних мічурінців

Дитяча дослідницько-експериментальна робота і сільськогосподарська праця на шкільних дослідних ділянках були важливим складовим елементом, задуманої й організованої ним у ті роки в школі, надзвичайно ефективної та дієвої системи трудового виховання і профорієнтації школярів.

У серпні 1955 року під час Республіканського зльоту юннатів України та виставки дитячих робіт з біології в м. Києві Федір Степанович, його учениця Галина Мацюк і гурток юних натуралістів, представляючи юннатів Хмельниччини, за досягнуті здобутки у праці були нагороджені Почесними грамотами Міністерства освіти УРСР та ЦК ЛКСМ України. Його учні і він особисто нагороджувались грамотами і цінними подарунками неодноразово.

Вихованці шкільного гуртка юних натуралістів зі своїм керівником Бацурою Ф.С., представляючи юннатів України, були учасниками Всесоюзної виставки досягнень народного господарства у Москві, де їх працю гідно оцінили і нагородили золотими медалями ВДНХ за високі досягнення в агротехніці вирощування і створенні нових гібридів зернових культур.

Бацура Ф.С. з юними ботаніками

Завдяки Федору Степановичу і його невтомній подвижницькій праці, Вільховецька середня школа тривалий час була базовою для проведення обласних і регіональних семінарів та нарад з вивчення сучасних методів викладання біологічних дисциплін і організації юннатівської роботи. Непересічні здобутки та досвід його учительської праці у ті роки широко пропагувались педагогічною пресою і освітянським керівництвом на Хмельниччині, в Україні та на всесоюзному рівні.

Бацура Ф.С. плідно займався науковою діяльністю. У вересні 1959 року колегія Міністерства освіти УРСР затвердила його науковим кореспондентом Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР. Він був автором низки наукових статей з проблем викладання біології, учасником багатьох наукових і науково-практичних конференцій, засідань секції біологічних наук НДІ педагогіки. В 1961 році його доповідь на республіканських педагогічних читаннях у Тернополі була визнана найкращою і відзначена першою премією. В 1964 році він опублікував монографію «Метод бесіди як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках ботаніки».

Бацура Ф.С. відзначався надзвичайно високою працездатністю, тривалий час працював без відпусток і вихідних. Школа була для нього змістом життя і заради неї та її учнів він усвідомлено йшов на самопожертви, хоч би як пафосно це не звучало. Прагнучи залишатись учителем біології і повноцінно займатись улюбленою справою, він знаходив мотиви і усвідомлено уникав членства в КПРС та управлінської кар'єри. Його тверда життєва позиція сприймалася з розумінням і повагою, а самовіддана й плідна учительська праця заслужено шанувалась дорослими і юними земляками, колегами у школі і регіоні та освітянськими керівниками різних рівнів.

Про високий тривалий авторитет Бацури Ф.С. свідчить той факт, що педагоги Хмельниччини двічі обирали його делегатом з'їзду вчителів - республіканського (1959) і всесоюзного (1968). На з'їзді вчителів України він виступав з доповіддю про роботу педагогічних колективів освітніх закладів Поділля. Неодноразово представляв свої здобутки і педагогів-натуралістів Хмельниччини на всеукраїнських та всесоюзних юннатівських форумах.

За видатну діяльність в області розвитку народної освіти Президія Верховної Ради УРСР 1956 році присвоїла Бацурі Ф.С. звання Заслуженого вчителя школи Української РСР, а за особливі заслуги у навчанні і вихованні підростаючого покоління Указом Президії Верховної Ради СРСР в 1960 році він був удостоєний найвищої відзнаки союзної держави - ордена Леніна. Було на його рахунку ще багато й інших державних і галузевих нагород.

Нагороджений Федір Степанович також всесоюзною і дуже поважною галузевою відзнакою освітян - медаллю імені А.С. Макаренка. Але його найвищою нагородою були учні зі знаннями і школою життя, отриманими від нього, які з року в рік та покоління за поколінням училися у Бацури Ф.С., виходили за поріг рідної школи і назавжди зберігали у своїх серцях та розумі все те, чого зуміли у нього навчитись. Багатьом учням він привив любов до природи, медицини, біології, педагогіки, сільського господарства і творчої праці, навчив їх досліджувати й експериментувати, виховав у них почуття обов'язку і відповідальності за доручену або довірену їм справу.

В числі його вихованців - Ліпінський Франц Болеславович, який закінчив Московську сільськогосподарську академію, став доктором сільськогосподарських наук і викладачем цього вузу та Тоцький Владлен Миколайович - доктор біологічних наук, професор Одеського національного університету, Дробик Є.М., Власова В.П., Чайка Г.К., Войтенко С.В., які трудилися вчителями біології, Климчук В.В., який в 1992 році став керівником Хмельницького ОЕНЦУМ і 21-й рік поспіль очолює юннатівський рух Хмельниччини та багато інших вихованців, щиро вдячних Учителю.

Бацура Ф.С. разом з дружиною виховав трьох дітей, а його молодший син Олександр Федорович зі своєю дружиною продовжив династію біологів, працював у Чернівецькому державному університеті та науково - дослідному інституті, став кандидатом біологічних наук і автором ряду наукових праць в галузі біології та сільського господарства.

Сьогодні він чи не єдиний з широковідомих уродженців рідного села Вільховець і педагогів місцевої школи, який всі зусилля й талант присвятив народній освіті і рідному краю, де народився, самовіддано і наполегливо трудився заради дітей та жив достойно у заслуженій пошані, творив і ростив юних хліборобів - майбутніх господарів землі, виховував достойних людей.

Його життя і творчу працю колеги й вихованці називали і називають нині педагогічним подвигом, порівнюючи непересічні здобутки у навчанні і вихованні підростаючого покоління, на перший погляд, рядового безпартійного сільського учителя біології та ентузіаста юннатівської дослідницько-експериментальної роботи зі здобутками уславлених педагогів тієї епохи А.С.Макаренка та В.О.Сухомлинського, які були керівниками навчальних закладів і ідеологами комуністичного виховання радянських дітей та мали потужну підтримку державних і партійних органів.

Земний шлях знаменитого педагога-новатора і ентузіаста юннатівської роботи, котрий служив і залишається служити гідним прикладом для інших, завершився 31 березня 1982 року, але, як наголошували учасники конференції, славне ім'я Федора Степановича Бацури і світла пам'ять про його невмирущу подвижницьку працю з покоління у покоління свято бережуться і будуть берегтися родиною, колегами, учнями і послідовниками, які надіються на продовження його справи та удостоєння школи його імені.

Сподіваємось, що присвоєння імені Ф.С.Бацури школі в селі Вільховець, якій він самовіддано присвятив все своє життя, стане гідною відзнакою його подвижницької праці.

На попередню сторінку

English   Español   Русский   Français   Deutsch    اللغة العربية‎‎   汉语
Міністерство освіти і науки України
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді
04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 19
тел.: 430-02-60, факс.: 430-02-60
e-mail: nenc@nenc.gov.ua

Вгору

Powered by Etomite CMS.