Земля чекає молодих спеціалістів

«Турбота юних тобі, Україно» - під таким гаслом у Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді п'ять днів тривав перший за часів незалежної України Всеукраїнський зліт учнівських виробничих бригад.

 

Нову історію Вкраїни своєю працею творімо

- Ми, випускники шкіл минулого століття, прекрасно пам'ятаємо чудово проведений час у навчально-виробничих бригадах, - говорить директор Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді , заслужений   працівник освіти, доктор педагогічних наук Володимир Вербицький. - У багатьох ще й до сьогодні збереглися свідоцтва «Тракторист-машиніст     третього класу», а найголовніше - залишилися найкращі    враження від навчально-виробничої практики на полях, у садах. Я задоволений, що мрія нарешті здійснилася. Всеукраїнський зліт учнівських бригад сьогодні святкує перший крок у великій справі - трудовому вихованні школярів.

- Сподіваюсь, що крок цей буде успішним, - звернувся до учнів та педагогів Борис Жебровський, перший заступник міністра освіти і науки України. - Успішний тому, що незалежна Україна вперше ставить питання про серйозну роботу з дітьми у школах та позашкільних закладах. Сьогодні я передаю вітання від нашого міністра Станіслава Ніколаєнка. Він добре знає, що таке учнівська виробнича бригада. Бо саме його середня школа у Богданівці, що на Кіровоградщині, славилася чи не найкращою учнівською виробничою бригадою на всю країну. Сьогодні, майже через чверть століття, ми намагаємося на сучасній основі знову впровадити прекрасну форму трудового навчання і виховання дітей.

На це є великі сподівання. Варто подякувати тим педагогам, які всі ці роки не зраджували своїй справі і продовжували працювати у досить складних умовах. Треба сказати спасибі науково-дослідним сільськогосподарським закладам, які мають інтерес і цікавляться тим, як живе сільська школа. І головне - це наші діти, які живуть, мріють, вчаться працювати на землі, а після закінчення вузів повертаються в село і працюють на рідній українській землі. А більшого багатства в Україні, як земля, просто немає.

У Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді справді відчувалося свято щедрої осені: на сонці красувалися червонобокі яблука, дивувала, хоч і посушливим було літо, кілограмова бараболя! А вже що казати про гарбузи! Вони гордовито й непохитно розмістилися на східцях - спробуй, підніми! А гостей скільки завітало! І з Міністерства агрополітики України, і з Національного аграрного університету. Власне кажучи, майже всі вони - вихованці учнівських навчально-виробничих бригад, а сьогодні - фахівці сільського та лісового господарства. Отож, є надія, що юні натуралісти гідно продовжуватимуть традиції старших поколінь.

І враз тишу порушує "Гімн агронома". Спасибі техніці, що підвела, чи просто забули фонограму підготувати. «Засівай, сину мій, мудрі зерна наук», - лине далеко за межі зали пісня наживо у виконанні Віталія Жемойди, завідувача кафедрою селекції та насінництва, доцента, кандидата сільськогосподарських наук Національного аграрного університету України.

Кубок поїхав до Дніпропетровська

-   Рух учнівських виробничих бригад у нашій області було започатковано ще у 50-х роках, - розповідає Алла Іванус, методист Дніпропетровського обласного еколого-натуралістичного центру. - Знаєте - це вже в історію увійшло, що започаткував його Марк Озерний, Герой соціалістичної праці, який вирощував неперевершені врожаї кукурудзи. Відтоді на Дніпропетровщині цей рух ніколи й не припинявся.

Біля стенду Дніпропетровщини зібралося чимало глядачів. Представлена вона Синельниківським районом, зокрема це Майська ЗОШ 1-111 ступенів. Вчитель біології Сергій Петрович Ніколенко із любов'ю розповідає про своє село.

-  Майське - це маленький Париж, - говорить вчитель. - Маленький тому, що жителів у нас лише близько півтори тисячі. А село ж яке гарне - краще один раз побачити. Вже кілька років наші учні проходять виробничу практику на страусовому виробничому комплексі. Для дітей там працює міні-школа. Про страусів вони знають усе: походження, вирощування. Наприклад, товарного страуса вагою 100 кілограмів можна виростити за 10 місяців. Для цього потрібно 400 кілограмів корму, в якому 10 - 90 відсотків (залежно від віку страуса) складає люцерна. У міні-школі дітки навіть займаються художнім розписом страусових писанок. На стенді представлені кращі роботи, а ще вироби зі страусової шкіри - чудові черевики!

Алла Василівна міцно тримає перехідний Кубок міністра освіти і науки України. Вдома школярі вже чекають на нього.

Жоржини, картопля і... чуфа!

- У нашому розпорядженні 11,5 гектарів землі, - розповідає Станіслав Рябуха, юннат Ямпільської районної станції юних натуралістів, що на Сумщині. - На цій землі ми вирощуємо овочі, фрукти. Наприклад, навесні висадили близько 2000 саджанців капусти. А ось картоплі з цьогорічного врожаю вже реалізували на 4 тисячі гривень. Лише сад у нас займає 4,5 га. Нещодавно провели ярмарок «Щедрість рідної землі». Виручені кошти передали у бюджет школи. Зацікавлені й небайдужі до своєї історії учні витрачають кошти на екскурсії. Цього року побували у Путивлі.

А ще я довідалася, що 4,5 га юні натуралісти відвели під квіти. Лише жоржин вони виростили 246 сортів!

Станіслав переводить мій погляд на дивну рослину. На стенді - кущі якоїсь звичайнісінької трави. Та варто придивитися уважно. На її підземних пагонах невеличкі бульбочки.

-  Це - чуфа, - пояснює Святослав, - земляний мигдаль - рослина, яка має неперевершені лікувальні властивості. А ще її використовують як сурогат кави, додають у шоколадки замість мигдалю.

Л. Горбунова

 

 

 

Момордика допоможе - вірус грипу переможе

Інна Рудакова, Ганна Плюха, Катерина Зновенко, Ярослав Єсауленко та Костянтин Дубровін приїхали на зліт з Луганщини. Вони з різних міст і сіл, а об'єднує їх любов до землі. Дівчата навперебій розповідають про рідкісні сорти зернових, яких мало де є в Україні. А ось у них до сьогодні вирощують сорго, з якого в кінцевому результаті роблять непогані віники.

Ярослав розгортає альбом на сторінці з фото.

-  Це - рідкісна рослина момордика. Років через десять вона буде на кожному городі, - запевняє юннат. - Завезли її до нас з Китаю. На смак вона нагадує огірок, її вживають й свіжою, і маринованою. Рослина помічна для діабетиків, а ще - знищує вірус грипу.

«Бригантина» розправляє вітрила

Оксана Дмитрівна Непота, вчителька біології Перчунівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що в Кіровоградській області, привезла п'ять ланкових з виробничої бригади «Бригантина». Дівчатка розповідають, що в їхній школі та Богданівській (до речі, звідки родом Станіслав Ніколаєнко, міністр освіти і науки України) учнівські виробничі бригади як заснували у 60-х роках, так вони й працюють до сьогодні. Тут і" їхнього засновника, Івана Ткаченка, пам'ятають.

- У нашій степовій засушливій зоні застосовують краплинне зрошення, - пояснюють ланкові. Ось і маємо досягнення - картопля «слов'янка» важить 700 - 800 грамів, одна цибулина перевищує 200 грамів! А які великі гарбузи - більших ми не бачили. До того ж вони ще й смачні! Щоб одержати добрі врожаї, потрібно не просто посадити й поливати - головне - любити справу, якою займаєшся, любити землю, на якій працюєш. У школі, на уроках виробничого навчання, ми вивчаємо тракторну справу. До речі, наша школа має ліцензію від Міністерства освіти і науки України на видачу прав тракториста-машиніста категорії «А».

«Квітуча планета»

У Яни Кашицької улюблені квітки - червона гвоздика та кактус «Монстр», у  Даринки Протасової

- фікус (вдома вона має їх аж чотири різновиди!), Катерина Касьянова любить білі кали. Дівчатка приїхали з Донеччини. У їхній Гродівській ЗОНІ на другому поверсі

-  справжнісінький рай. Два роки тому юннати об'єдналися в гурток «Квітуча планета» й вирішили створити зимовий сад. Для початку очистили стіни від шпалер, аби стіни могли дихати і таким чином створили умови для рослин. У селищі є чудовий гончарний цех. Там закупили горщики. Давні дружні стосунки відновили з Донецьким ботанічним садом. Друзі допомогли з рослинами, рідкісними квітами.

Сьогодні в зимовому саду є 200 горщиків неймовірної краси дерев і квітів, а в класних куточках їх понад 400! Серед юннатів проводиться щорічний конкурс «Юні квітникарі». Переможці минулого року були нагороджені путівкою на два тижні до Національного еколого-натуралістичного центру.

<- Наша школа потопає в зелені й квітах, - розповідають дівчатка. - Лише цього року випускники лишили нам в дарунок 70 кущів троянд! А загалом біля школи висаджено 300 кущів магонії, багато барбарису, червоної калини, фруктових та плодово-ягідних дерев.

Даринка Протасова бережно бере до рук запашний пиріг і повідомляє, що це витвір її рук, а фрукти - із власного саду. Дівчинка настійно рекомендує скористатися рецептом. Все дуже просто.

 

Фруктовий пиріг

Берете один літр кисляку, п'ять яєць, півтори склянки цукру, пачку розтопленого вершкового масла, Додаєте столову ложку сухих дріжджів. Поступово вводите борошно. Густе, мов сметана, тісто виливаєте у форму. Зверху викладаєте нарізані яблука, вишні, калину, словам, фрукти, які є в домі/ Пиріг ставите у духовку й випікаєте до готовності.

 

Сам собі господар

Ігор Барко - одинадцятикласник (Омельницької ЗОШ, що в Оріхівському районі на Запоріжжі. Він один із п'яти представників кращих виробничих бригад Запорізького краю. Сільське господарство йому досить близьке. Він змалечку працює разом із батьками на землі. Ії у них один гектар. Вирощують практично все: пшеницю, ячмінь, бахчеві, картоплю, помідори.

- Як ніколи, це літо було спекотним і наша запорізька земля вистраждала врожаї. - Я захоплююсь виведенням нових сортів картоплі. Головне - підібрати сорти, адаптовані до нашого клімату. Отож, у нас здебільшого вирощують нові сорти картоплі: «Сонте», «Циганський барон» та виведену у Нестерянці. Цей сорт і названо на честь цього села. Вирощуємо й помідори, притаманні нашій місцевості - «Серце Лотарінгії», «Смугастий».

-    Наш стенд не такий вже й розкішний, - вступає до розмови Анжела Жабицька, завідуюча сільськогосподарським відділом Запорізького обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. - Ми привезли лише те, що вродило на наших ділянках за таких погодних умов.

 

І. Барко

 

Про засуху свідчить благенький снопик пшениці.

Кожному святу своя посвята

На Тернопільщині, як ніде, дбають про відновлення традицій. Золотом виблискують на сонці маленькі свинки, козлики, пташки. Все це - вироби з соломи. Плести з соломи навчає дітей керівник гуртка Алла Василівна Нечипорук.

- Це - дідух. Він має бути в кожній хаті, щоб здоров'ям були багаті, - розповідає чи не наймолодший юннат, дев'ятирічний п'ятикласник Володя Нечилорук з Козівської ЗОШ.

Він бере стільки колосків, скільки у році днів. Міцно перев'язує снопика. Розділяє на чотири пучки, які .відтворюють чотири пори року. Далі пучки розділяє на три - це символізує місяці... Слово, ось така мудра філософія!

Саме тут можна ознайомитися зі сценаріями свят, довідатися, як краще випекти коровай, дізнатись про умови конкурсу «Українська паляниця»... Не забувають дітки народних традицій.

«А завтра я сам хліборобом стану»

- Приємно, що на зліт приїхали педагоги і дітки не байдужі до справи, - розповідає Надія Тадеївна Мосякіна, заступник директора з науково-методичної роботи Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді. - Разом з виставкою ми ще й проводимо презентації досягнень та перспектив робіт учнівських виробничих бригад. Дітки демонструють практичні результати, проводять спільні семінари-практикуми з Національним аграрним університетом. Ще у програмі - відвідування Національного природничого музею НАН України, театрів. Юннати за ці п'ять днів подружилися, обмінялися не лише досвідом, а й насінням, адресами. Це - справжнє свято, дійство, яке не забувається. Залишається сподіватися, що дітки, якщо й не оберуть професії агронома чи лісівника, неодмінно полюблять землю й працюватимуть на ній з душею.

Цікаву несподіванку підготували юннати Миронівщини. Там працює чудовий Центр творчості. Гуртком сільського господарства керує Надія Петрівна Шубенко, співробітник Миронівського інституту пшениці імені Ремесла. Юні хлібороби надіслали нашому Центру 30 зразків нової пшениці та ячменю. На своїх дослідних ділянках вони виростили ці зразки і прислали в подарунок, а також передали особисто Любові Петрівні Манорик, директору Музею хліба, заслуженій вчительці України. Бо саме Любов Петрівна присвятила дуже багато років своєї праці створенню музею.

Наразі пригадуються слова великого й безсмертного вчителя Василя Сухомлинського: «Хлібороб, як і будь-який фахівець, починається зі школи, саме тут у юній душі формується свідомість, почуття обов'язку, поваги до хліба, до праці».

 

«Молодь України»

Людмила ЧЕЧЕЛЬ.

Фото автора.

English   Español   Русский   Français   Deutsch    اللغة العربية‎‎   汉语
Міністерство освіти і науки України
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді
04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 19
тел.: 430-02-60, факс.: 430-02-60
e-mail: nenc@nenc.gov.ua

Вгору

Powered by Etomite CMS.