Структура проведення тематичного заняття, позакласної години.

Тема заняття: «ПРОБЛЕМИ ВИЯВЛЕННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І УТИЛІЗАЦІЇ НЕПРИДАТНИХ ПЕСТИЦИДІВ ТА ІНШИХ АГРОХІМІКАТІВ В УКРАЇНІ».

Мета заняття: ознайомити учнів з проблемами небезпечних, стійких забруднювачів навколишнього середовища, непридатних пестицидів в Україні Обговорити можливі шляхи їх вирішення. Обґрунтувати роль учнівського самоврядування при розв'язанні проблеми та спрямувати роботу учнів на поліпшення стану довкілля, очищення населених пунктів та прилеглих територій.

Виховна мета: здійснення екологічного виховання та формування у юних громадян таких якостей, як почуття соціальної відповідальності, небайдужості, прагнення до активних дій з впорядкування і оздоровлення довкілля.

Матеріали та обладнання: слайди, фрагменти відеофільмів, ілюстрації з газет та журналів.

Терміни і поняття: гексахлорциклогексан, дихлоро-дифеніл-трихлороетан, хімічні засоби захисту рослин, забруднюючі речовини, непридатні пестициди, промислові відходи, стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ, еквівалент токсичності), стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), хлорорганічні пестициди, хлорорганічні сполуки.

Тип заняття: комбінований.

Хід заняття:

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація до вивчення нового матеріалу.

Протягом останніх десятиріч в Україні накопичено близько 20000 тон непридатних або заборонених пестицидів та інших отрутохімікатів, які використовуються в сільському господарстві. Ці токсичні відходи небезпечні для здоров'я населення і загрожують довкіллю, перш за все, тому, що умови їх зберігання, найчастіше, не відповідають існуючим стандартам. Незадовільні умови зберігання призводять до того, що токсичні пестициди потрапляють до навколишнього середовища, в тому числі до водних джерел і повітря, в результаті чого виникає ризик отруєння для людей і тварин. Для захисту від цих небезпечних речовин потрібно вжити негайних заходів.

Ситуація, яка склалась в Україні у сфері НП внаслідок надмірного їх накопичення, досягла критичної межі і вимагає термінового вирішення.

ІІІ. Актуалізація знань та виклад нового матеріалу.

 План.

1.     Проблема непридатних пестицидів.

2.     Виробництво синтетичних органічних сполук.

3.     Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ).

4.     Препарати ДДТ.

5.     Стокгольмська конвенція про СОЗ.

6.     Правові відносини щодо хімічної безпеки.

7.     Інвентаризація заборонених i непридатних хімічних засобів захисту рослин.

8.     Забруднення харчових продуктів залишковими кількостями пестицидів групи СОЗ.

9.     Державна політика щодо хімічної безпеки та зменшення негативного впливу небезпечних відходів і хімічних речовин.

10.    Збір інформації про наявність запасів (складів, звалищ) непридатних пестицидів та агрохімікатів.

11.    Застережливі заходи

Проблема непридатних пестицидів.

Проблема непридатних пестицидів в Україні не знаходила свого належного вирішення понад 30 років. Ще в колишньому Радянському Союзі з цього питання було прийнято ряд постанов і розпоряджень, але з різних причин вони виконані не у повному обсязі

Кількість накопичених непридатних пестицидів складає десятки тисяч тонн. Ці препарати зберігаються приблизно в 5 тисячах складах різної форми власності в тому числі в 109 сховищах централізованого зберігання, що належать колективним сільськогосподарським підприємствам, акціонерним товариствам тощо. За даними інвентаризації кількість накопичених непридатних пестицидів у кожній області становить від 130 до 2500 тонн, а в кожному окремому місці зберігання - від 0,1 до 500 тонн.

Виробництво синтетичних органічних сполук.

Масове виробництво синтетичних органічних сполук вперше було здійснено у 30-х роках XX сторіччя і відтоді його обсяг зростає. Сумарне світове виробництво збільшилось з менш ніж 150 тисяч тонн у 1935 році до більш ніж 150 мільйонів тонн на сьогодення.

Синтетичні органічні сполуки використовуються у сільському господарстві в промисловості та інших сферах людської діяльності: різноманітні фарби, дезодоруючі засоби, добавки до пластмас, металоорганічні сполуки та пестициди тощо. Всі ці речовини, потрапляючи у навколишнє середовище у великих кількостях, стають серйозною загрозою усьому живому, бо вони "чужі" для довкілля. Деяких з них науковці назвали як "стійкі органічні забруднювачі" (СОЗ).

Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ).

        Відрізняючись хімічним складом, обсягами виробництва, ступенем небезпеки, СОЗ характеризуються спільними ознаками, а саме: токсичністю, стійкістю до розпаду (залишаються незмінними у довкіллі протягом багатьох років після використання), здатністю до накопичення в жирових тканинах майже всіх живих організмів, схильністю до транскордонного переміщення на далекі відстані (повітряними потоками, водними шляхами та шляхами міграції птахів, тварин і риб), значним негативним впливом на здоров'я людини і навколишнє середовище як поряд, так і на відстані від їхніх джерел. В склад СОЗ входить хлор, який за певних умов може стати компонентом ще більш небезпечних сполук.

Препарати ДДТ.

ДДТ був одним з найбільш поширених в сільському господарстві України та в медичних цілях (для боротьби з малярійними комарами, педикульозом, знищенням бліх, тарганів, комарів, мух, що мають епідеміологічне значення).

За річними звітами Мінагрополітики в 1967 та 1968 рр. обсяги застосування препаратів на основі ДДТ в Україні становили 7470,5 т. Середньорічне надходження ДДТ протягом 1974-1978р. дорівнювало 1066,77 тонн діючої речовини (д. р.). Кількість надходжень ДДТ до України за період 1974-1983р. склала 5333,9 т .

Крім того, в Україні на заводі "Радикал" в м. Києві протягом 1954 - 1975 рр. здійснювалось виробництво ДДТ. За вказаний період потужність виробництва діючої речовини ДДТ складала:

з 1954 р. по 1960 р. - 1000 тонн/рік;

з 1960 р. по 1970 р. - 4000 тонн/рік;

з 1979 р. по 1975 р. - 7500 тонн/рік.

Препарати ДДТ, вироблені на заводі "Радикал" постачалися підприємствам Союзсільгоспхімії. Переважна кількість цих препаратів постачалась Середньоазіатським республікам колишнього СРСР, а також за кордон.

Згідно архівних матеріалів застосування ДДТ в медичних цілях, розпочалось у 1945 -1950 роках і тривало до 1990 року. В основному ДДТ використовували в усіх регіонах України для оброблення приміщень у вогнищах малярії для боротьби з малярійними комарами з 1945 до 1972 року. В подальшому ДДТ, у зв'язку з його високою токсичністю та резистентністю комарів до нього було додано карбофос.

3 80-х років препарат ДДТ було повністю замінено альтернативними препаратами з групи синтетичних піретроїдів. 

З метою попередження  забруднення  навколишнього природного середовища і негативного впливу на людей наказом МОЗ СРСР від 02.03.89 р. №138 з 1989 року було заборонено застосування ДДТ для цілей медичної дезинфекції. На даний час в Україні зберігається 1744,2 тонн ДДТ. Найбільша кількість ДДТ 800 т зберігається в Одеській області на відпрацьованих ділянках вапнякового кар'єру „Алтестове", що належить державному підприємству „Одеський морський торговельний порт".

Стокгольмська конвенція про СОЗ.

Наявність загрози СОЗ для здоров'я людини і навколишнього середовища змусила ряд країн запровадити відповідну політику і законодавство для управління зростаючим ризиком. Враховуючи стійкість і схильність СОЗ до транскордонного переміщення держави, усвідомлюють необхідність багатонаціонального співробітництва для ефективного протистояння цій загрозі.

Ідея конвенції про СОЗ народилася у Ріо-де-Жанейро у 1992 році, коли учасниками конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку було заявлено, що всі люди "мають право на здорове та плідне життя в гармонії з природою". Для втілення цього принципу в життя, в Ріо-де-Жанейро було вирішено, що провідні індустріальні держави повинні зміцнювати співробітництво з 13 державами, які розвиваються. Це співробітництво повинно мати вигляд фінансової та технічної допомоги для того, щоб гарантувати контроль та скорочення токсичних, стійких та з високим  рівнем біоакумуляційних сполук і відходів.

У 1994 році на зустрічах представників США, Канади, Японії та низки європейських країн було поставлено питання про неприпустимість подальшого поширення СОЗ і було складено перелік із дванадцяти речовин, на яку необхідно звернути першочергову увагу. До їх переліку входили переважно застарілі хлорорганічні пестициди та деякі продукти, пов'язані із промисловими процесами. Ці дванадцять речовин розподіляються на три групи. Перша група СОЗ - високотоксичні пестициди (ДДТ, діелдрин, алдрин, гептахлор, мірекс, токсафен, ендрин, хлордан, гексахлорбензол). Друга група СОЗ - промислові продукти (поліхлоровані дифеніли - ПХД). Третя трупа СОЗ є особливою групою. Вона представлена так званими діоксинами - групою сполук, що утворюються як побічні продукти деяких виробництв. Вони постійно присутні в незначних кількостях при будь-яких виробництвах, які включають хлор і несуть значну загрозу для здоров'я людини та навколишнього середовища.

На відміну від інших міжнародних угод Стокгольмська конвенція є документом прямої дії, тобто вона не повинна регламентуватися місцевими законами i постановами. Засади, на яких побудована Стокгольмська конвенція про СОЗ, включають наступне:

Правові відносини щодо хімічної безпеки.

 Правові відносини щодо хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про заборону розробки, виробництва, накопичення i застосування хімічної зброї та її знищення", "Про пестициди та агрохімікати", "Про o6iг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їx аналогів i прекурсорів", "Про відходи", окремими статтями законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про об'єкти підвищеної  небезпеки", "Про перевезення небезпечних вантажів", "Про страхування", "Про внесення змін до деяких законів України з метою забезпечення врахування екологічних вимог у процесі приватизації", "Про захист рослин", "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про екологічну експертизу", "Про екологічний аудит", "Про атмосферне повітря", "Про Митний Тариф", "Про питну воду та питне водопостачання", Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Трудовий кодекс України, "Про тваринний світ", "Про рослинний світ" та ін.

Впровадження деяких положень цих законодавчих актів здійснюється у відповідності з нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України щодо поводження з отруйними речовинами, відходами, пестицидами, хімічними речовинами військового призначення. Відповідальність за порушення чинного законодавства встановлена відповідно до адміністративного та кримінального кодексів України. існуюча адміністративна структура управління хімічними речовинами в тому числі i СОЗ. Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-ХП" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, місцеві Ради та їx виконавчі i розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища i використанню природних pecypciв та ін.

Інвентаризація заборонених i непридатних хімічних засобів захисту рослин.

За даними Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України надходження засобів захисту рослин (ЗЗР) в Україну коливалось за різними періодами у досить широких межах: 200 - 192 тис тонн за період з 1965 по 1969 pp., у 1971 році було падіння до 92 тис тонн з подальшим відновленням надходжень у 1985 році до рівня 1965 року. Починаючи з 1985 року склалася стала тенденція зменшення надходжень ЗЗР в Україну з 195 тис тонн до стабілізації на piвні 19- 20 тис тонн з 1999 року до теперішнього

часу

Період 1971-1990 pp. характеризується послідовним впровадженням у практику задекларованих у шістдесятих роках заборон i обмежень щодо стійких хлорорганічних пестицидів.

Заборона застосування зазначених пестицидів призвела до накопичення їx залишків на складах та в господарствах України.

До 1995 року Україна була виробником та експортером тільки одного пестициду, віднесеного до групи СОЗ, а саме ДДТ, з 1986 року його виробництво в Україні було припинено.

Інвентаризація здійснювалась відповідно до вимог нормативно-методичного документу "Порядок проведення комплексної інвентаризації місць накопичення заборонених i непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин", затвердженого наказом Мінагрополітики, Мінекоресурсів, МОЗ від 18.10.2001 р. №315/376/412, зареєстрований в Міністерства юстицій України 14.11.2001р. за №951/6142.

В 2005 - 2006 pp. було проведено актуалізацію даних інвентаризації НП, її результати щодо кількості НП, в тому числі СОЗ, та складів зберігання наведено у таблиці та кількість виявлених за результатами попередньої інвентаризації складів (шт.) з НП - потенційних 1площ забруднення СОЗ за адміністративним розрізом (станом на 1 квартал 2006 року).

 всього

ОБЛАСТЬ

За даними комплексної інвентаризації

централізованого типу

 

АР Крим

156

2

Вінницька

276

7

Волинська

96

14

Дншропетровська

228

5

Донецька

291

1

Житомирська

520

8

Закарпатська

50

5

Запорізька

224

3

Івано-Франківська

104

0

Київська

278

9

Кіровоградська

192

9

Луганська

207

0

Львівська

183

9

Миколаївська

161

6

Одеська

184

11

Полтавська

140

6

Рівненська

72

0

Сумська

335

5

Тернопільська

109

2

Харківська

155

26

Херсонська

100

5

Хмельницька

260

2

Черкаська

324

1

Чернівецька

20

1

Чернігівська

318

10

Всього

4983

147

Найбільша кількість накопичених НП зосереджено у таких регіонах як Сумська, Київська, Одеська, Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, Вінницька область та АР Крим - 2527,7; 1932,9; 1867,6; 1214,0; 1211,0;1193,0; 1073,9 та 1180,0 тонн відповідно.

Станом на 31.03.06 р., кількість накопичених в України речовин, що підпадають під вимоги поводження з ними як із СОЗ, варто вважати 31689,2 тонн. Розподіл непридатних та заборонених до застосування пестицидів (НП) разом з невизначеними (НВП), а також промислових відходів, віднесених до СОЗ, в адміністративному розрізі за результатами інвентаризації.

До цього часу роботи здійснювалися фактично за однією схемою - перезатарювання непридатних пестицидів у безпечні контейнери в місцях їхнього збереження, перевезення цих контейнерів на спеціально підготовлені неподалік площадки. Таким способом ізольовано в контейнери понад 5,0 тис. тонн непридатних пестицидів, у т.ч. в полімерні (близько 3000 тонн) i залізобетонні (понад 2000 тонн) контейнери.

На сьогоднішній день в Україні на промисловому piвні працює лише одна ліцензійна технологічна установка по знищенню НП на підприємстві ТОВ "ЕЛГА" в м. Шостка Сумської області, потужністю 750 т на рік.

Забруднення харчових продукпв залишковими кількостями пестицидів групи СОЗ.

Просліджується чітка тенденція до зниження частоти випадків забруднення харчових продуктів залишковими кількостями пестицидів групи СОЗ. Середній рівень вмісту ДДТ i його метаболітів у харчових продуктах складав у 1991 році -0,0018 мг/кг, у 1993 р. - 0,0011 мг/кг; ПХК, відповідно: 0,2160 мг/кг i 0,0880 мг/кг; алдрину: 0,283 мг/кг i 0,4375 мг/кг.

За даними звіту Інституту екології i токсикології iм. Л.Г. Медведя МОЗ України в 1998р. вміст ДДТ i його метаболітів (у мг/кг) у різних видах харчових продуктів реєструвався на рівнях, що зазначені у таблиці 2.9.3. Середній вміст ДДТ i його метаболітів знаходилися на рівні 0,018 мг/кг.

 Результати визначення вмісту ДДТ i його метаболітів у різних видах харчових продуктів, мг/кг

Види харчових продуктів

Вміст ДДТ та

його метаболітів

мгкг

М'ясо i м'ясні вироби

0,0005-0,08

Яйця

0,0005-0,01

Молоко

0,0005-0,007

Риба

0,0005-0,15

Мучні вироби

0,0005-0,01

Овочі i картопля

0,0005-0,01

Фрукти i ягоди

0,0005-0,005

Жири (рослинні та тваринні)

0,0005-0,01

Наявність ДДТ та його метаболітів реєструвалася у вcix аналізованих пробах, тобто в 100 % випадках. Розбіжність у частоті виявлення пестициду в пробах за даними різних установ пов'язана з використанням різних за чутливістю методів хімічного аналізу.

Таким чином, дані інформаційного пошуку за цей період свідчать, що видалені ефекти забруднення навколишнього середовища СОЗ виражаються у накопичені їx у харчових продуктах та в поверхневих i грунтових водах.

Інститутом екології i токсикології iм. Л.Г. Медведя в рамках першого (1993 р.) та третього (2000 р.) раунду програми ЄвроВООЗ та за фінансовою підтримкою цієї організації було проведено дослідження вмісту ПХДД, ПХДФ та ПХД у пробах грудного молока.

В 2000 році проби були відібрані в двох районах м. Києва та в сільськогосподарському районі Київської області Проведено анкетування 35 донорів молока згідно вимог ВООЗ та аналіз анкетних даних. 3 відібраних проб молока сформовано три загальних проби (500 мл кожна по 50 мл молока від донора) в залежності від регіону проживання та умов праці донорів молока для подальшого аналізу на вміст ПХХД, ПХДФ та ПХД. Аналіз було проведено в державному Інституті хімічного та ветеринарного аналізу продуктів харчування (Франкфурт, Німеччина).

Аналіз отриманих результатів показав, що найбільший вміст ПХХД, ПХДФ та ПХД виявився в грудному молоці, відібраному у донорів із сільськогосподарського регіону по сумарному вмісту ПХДД, ПХДФ та ПХД.

Знешкодження пестицидів.

Найкращим довгостроковим рішенням проблеми непридатних пестицидів є їх знищення. Один з найдешевших та найбільш розповсюджених шляхів знищення пестицидів - спалювання з отриманням енергії. Спалювання пестицидів в спеціальних, призначених для цієї цілі печах, оснащених системами видалення небезпечних речовин та сучасним обладнанням для очищення димових газів, являється усіма визнаним методом знешкодження пестицидів. Звичайно, процес спалювання та викиди мають бути під постійним наглядом, належним управлінням та контролем. Можна обміркувати і відмінні від знищення шляхи, такі як процес гідрогенізації.

Сьогодні в Україні не існує адекватних споруд та обладнання для безпечного спалювання пестицидів і, можливо, пройде ще декілька років, перш ніж такі споруди і обладнання будуть введені в експлуатацію. Таким чином, безпечне зберігання в надійних контейнерах, в добре обладнаних складських приміщеннях, є можливим рішенням на короткострокову та середньо-строкову перспективу, доки український уряд не знайде безпечного довгострокового рішення цієї проблеми.

Проблема непридатних пестицидів в Загальнодержавній програмі поводження з небезпечними відходами представлена проектами по створенню нових потужностей для знешкодження пестицидів, і передбачено фінансування тільки готових до впровадження розробок. Фахівці Національного центру поводження з відходами ознайомились із пропозиціями, що претендують на фінансування з цієї програми, на сьогодні до впровадження може запропонувати повний технологічний цикл тільки підприємство „Елга" /м. Шостка/, решта потребують проведення додаткових науково-дослідних та конструкторських робіт, що не передбачено бюджетом Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами.

Державна політика щодо хімічної безпеки та зменшення негативного впливу небезпечних відходів і хімічних речовин.

Основними принципами державної політики щодо хімічної безпеки та зменшення негативного впливу небезпечних відходів і хімічних речовин на здоров'я людей та довкілля повинні бути:

Збір інформації про наявність запасів (складів, звалищ) непридатних

пестицидів та агрохімікатів.

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО НАЯВНІСТЬ ЗАПАСІВ

(СКЛАДІВ, ЗВАЛИЩ) НЕПРИДАТНИХ ПЕСТИЦИДІВ ТА АГРОХІМІКАТІВ

1.     В проведенні збору інформації про запаси застарілих, непридатних та заборонених пестицидів та агрохімікатів можуть брати участь представники неурядових та інших громадських організацій, місцеві жителі, школярі старших класів, студенти.

2.     В групу представників громадськості рекомендується запрошувати компетентних спеціалістів, представників місцевої влади, комунальних підприємств, екологічної інспекції.

3.     В склад групи (комісії) повинні входити люди, які не мають відповідних обмежень за станом здоров'я. Забороняється брати на обстеження (в подальшому при проведенні первинної інвентаризації) дітей молодшого віку.

Порядок організації збору інформації про запаси застарілих, непридатних та заборонених пестицидів та агрохімікатів:

1.          Виявляють групи зацікавлених осіб, що бажають взяти участь в зборі відповідної інформації.

2.          Для цих груп керівник проводить відповідний інструктаж, який включає в себе:

3.          Зацікавлені особи (групи) проводять опитування місцевих жителів на предмет наявності складу (звалища) агрохімікатів в даній місцевості.

4.    З їх слів або лише при візуальному спостереженні на достатній відстані описують об'єкт (склад чи звалище) у відповідності до облікової форми.

5.          По можливості роблять фотознімки складів та звалищ непридатних пестицидів та агрохімікатів.

6.          Передають відомості (облікові форми) і фотознімки керівнику.

7.          Готують карти знайдених „гарячих точок", готують інформаційні матеріали за результатами виконаної роботи.

8.          Готують запити місцевій владі про те, чи існує знайдений об'єкт в реєстрі, чи є дані про нього в органах офіційної статистики.

9.          Разом розробляють план дій, що направлений на ініціювання ліквідації владою цих об'єктів.

10.   Проводять моніторинг виконання запланованих дій.

Облікова форма складу (звалища) непридатних пестицидів та агрохімікатів. Характеристика об'єкту розміщення пестицидів та агрохімікатів.

1.  Найменування об'єкту розміщення пестицидів та агрохімікатів (склад, звалище, сховище та ін.);

2.           Місцезнаходження об'єкту (господарство, село, район, область, на чиїй землі);

3.           Відомості про те, кому належить об'єкт (назва колгоспу або радгоспу, адреса);

4.           Відомості про те, кому в даний час належить об'єкт (приватне господарство, колективне господарство, господар відсутній) із зазначенням адреси;

5.           Відомості про те, на території якої сільської ради знаходиться об'єкт (із зазначенням адреси);

6.           Рік вступу в експлуатацію (час виникнення у випадку звалища)  об'єкту (за опитуванням місцевих жителів чи представників місцевої влади);

7.           Стан об'єкту (добрий, середній, напівзруйнований, зруйнований і т.п., чи є покрівля, чи закриті вікна, двері, чи є охорона);

8.           Чи були коли-небудь на об'єкті пожежі, вибухи, інші аварії;

9.           Вигляд, природо-кліматична та екологічна характеристика території, на якій знаходиться об'єкт (наприклад, чи є поблизу річка, озеро, ставок);

10.      Наявність та розміри санітарно-захисної зони (СЗЗ) об'єкту (на якій відстані від об'єкту знаходяться житлові будинки);

11.      Параметри (розмір) об'єкту (визначаються візуально на безпечній відстані);

12.      Кількість агрохімікатів на складі (на звалищі) (визначається візуально на безпечній відстані);

13.      Стан агрохімікатів, що зберігаються на об'єкті (в  упаковці, в пошкодженій упаковці, у звалищах, звалені хаотично,  інше) - бажано зробити фотознімки об'єктів;

14.      Чи присутній характерний для хімікатів запах;

15.      Чи є дані про те, які агрохімікати завозились та зберігались на об'єкті, дані про якісний (асортимент чи найменування) та кількісний (приблизна кількість в кг) на складі залишків (запасів) агрохімікатів та непридатних пестицидів, що зберігаються;

         Чи занесений даний об'єкт в реєстр органів офіційної статистики.
 

 Застережливі заходи

         Учням працювати з пестицидами і агрохімікатами забороняється!

При контакті з пестицидами і агрохімікатами необхідно дотримуватись усіх запобіжних заходів, передбачених Інструкцією з техніки безпеки під час , транспортуванні и використанні пестицидів в сільському господарстві» та «Санітарних правил при транспортуванні, зберіганні та застосуванні пестицидів у народному господарстві»

         Роботи з пестицидами і агрохімікатами проводити в захисному одязі, масці, окулярах. Уникати контакту зі шкірою, а також вдихання аерозольних краплин. Для виготовлення робочого розчину не використовувати харчовий посуд. Під час роботи не пити, не споживати їжу. Після роботи  вимити руки та обличчя з милом.

         Не допускати потрапляння пестицидів і агрохімікатів в каналізаційну систему, річки та інші водоймища.

         У випадку необхідності рештки препарату (робочого розчину) злити в спеціальну яму глибиною не менше 30 см., яка розташована відстані не менше ніж 50 м до джерела води та водоймищ.

         У разі потрапляння пестицидів і агрохімікатів в очі - промити їх великою кількості чистої води. При попаданні на шкіру - зняти забруднений одяг і ретельно промити уражені частини тіла водою з милом. При потраплянні препарату в шлунково - кишковий тракт - викликати блювоту (але лише у осіб, що знаходяться при свідомості), прийняти активоване вугілля і негайно звернутися до лікаря.

При підготовці заняття використані матеріали:

„Методичні рекомендації неурядовим організаціям з проведення первинної інвентаризації застарілих та заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів", Москва, Центр „Еко-Согласіє» (Росія), 2003. Проект національного плану виконання Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі. Екологічна група «Фонд реалізації ідей» (Білорусь), та ВЕГО «МАМА-86» (Україна).Сергій Комісаров, «ВУ» по столичному регіону.

English   Español   Русский   Français   Deutsch    اللغة العربية‎‎   汉语
Міністерство освіти і науки України
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді
04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 19
тел.: 430-02-60, факс.: 430-02-60
e-mail: nenc@nenc.gov.ua

Вгору

Powered by Etomite CMS.