Тема: Алкоголь і наслідки його вживання

Мета: Виховання свідомого ставлення молоді до власного здоров'я, через усвідомлення всієї повноти небезпеки, яку таїть в собі алкоголь, підводити молоде покоління до позиції активної боротьби з алкоголізмом як соціальним злом.
Обладнання: Формула спирту на дошці.
Тип уроку: Лекція
Алкоголь - чому він наш ворог, яка історія його появи і що спільного у нього з такою важкою недугою як алкоголізм? Ось над якими питаннями ми сьогодні будемо працювати. Нам з вами доведеться зазирнути в далеке минуле. В пошуках фактів першого знайомства людини з алкоголем я пропоную вам здійснити мандрівку в глибину віків. Як, коли і в силу яких причин людина почала вживати алкогольні напої, а головне, чому почала втрачати контроль за кількістю споживання цього напою та зловживати ним.
Що ж, в дорогу!
XIII століття до нової ери. Долина Нілу. Повільно рухається похоронна процесія до долини Царів. Попереду - катафалк з золотим саркофагом, прикрашеним золотими інкрустаціями із кольорового скла та фаянсу. За ним везуть ящик з чотирма дорогоцінними посудинами, в яких зберігались нутрощі фараона. Слідом слуги несуть луки зі стрілами, пращі для метання каміння, бумеранги, прикрашені різьбою, і позолочені церемоніальні щити - все, що може згодитися в потойбічному житті. Серед "необхідного" - 116 корзин з різноманітними фруктами та 40 величезних, по вінця наповнених посудин з вином. Найрізноманітніші сорти вин, вишукані смакові відтінки.
Багато істориків вихваляли древній Єгипет, як багату виноградну країну, де виноробство сягає часів Птолемеїв. Пізніше, коли Аравія та Єгипет стали мусульманськими, розведення там виноградної лози занепало, адже коран забороняв виноробство та споживання вина. А в часи фараонів виноградники простягались вверх по Нілу до порогів. Древні єгипетські художники зобразили дуже багато винних амфор. В документах зафіксований навіть спонукальний до вживання вина звичай: перед гостями носили дерев'яне зображення покійника з надписом: "дивись на нього, пий і будь здоров, тому що після твоєї смерті ти будеш ось таким."
В Малій Азії піонерами розведення винограду і виноробства були хети.
Тепер важко визначити хто першим і коли почав виробництво вина. Слушною є думка про те, що в доісторичні часи мавпи (наші далекі предки по Ч.Дарвіну) в силу певних причин наїлися фруктів, що перезріли і забродили. Найбільш ймовірно, що саме таким чином відбулося перше знайомство наших далеких предків з продуктом подібним до вина (до речі, людина в стані алкогольного сп'яніння стає дуже схожою на своїх історичних предків). Як же здійснювався процес виробництва вина? Очевидно, що виробництво вина могла здійснювати людина, яка мала в своєму розпорядженні посуд (наприклад, керамічний). Ми можемо лише здогадуватися, що вперше знайомство з процесом виноробства сталося тоді, коли забродили зібрані у великій кількості ягоди та фрукти. Отриманий в результаті напій і поклав початок виноробству. Вчені вважають, що про п'янкі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше ніж за 8000 років до н. е. - з появою керамічного посуду, в якому стало можливим виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків та дикоростучого винограду. Чи могло виноробство виникнути іще до початку культурного землеробства? Можливо. Відомий мандрівник М.М. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, які не вміли видобувати вогонь, але вже знали прийоми приготування хмільних напоїв. Але одна справа виробництво продукту, а інша - його споживання. Як використовувана рослина, виноград є одним із найдревніших видів рослин; дослідники відносять початок його використання до часів палеоліту. В Швейцарії зерна винограду відомі іще з часів свайних будов. У древніх семітів виноград відомий як найдавніша корисна рослина. Вік використання винограду ними сягає 7-9 тисяч років.
В Сирії, Палестині, Малій Азії, Елладі, Єгипті розведення винограду невіддільне від перших днів заселення цих територій. В Месопотамії, Ассирії, Вавилоні воно відоме за 3500 років до н.е. У Вірменії - за 2000 років до н. е. Виноробство в деяких країнах має більшу давнину, ніж отримання столових вин. Про те, що виробництво вина було відомим в Стародавній Греції свідчать давні джерела: в "Одісеї" Гомера Евмей пригощає Одісея , який з'явився до нього під виглядом жебрака, поросям та вином; на щиті Ахілеса Гефест серед інших зображень із золота створив чудовий великий виноградник з великими чорними гронами плодів.
Збір винограду - одна із улюблених тем творів елінської міфології. В Стародавній Греції виноградну лозу шанували надзвичайно. Розбавленим водою вином давні греки тамували спрагу, в умовах посушливого клімату Греції - це було величезне благо. Вино вважали кров'ю виноградної лози чи бога веселощів Діоніса. Але з часом благо перетворювалося в біду для тих хто починав зловживати цим напоєм.
До наших днів зберігся список знаменитих п'яниць Елади, складений Атенеєм. Піфагор взагалі говорив, що пияцтво є вправою з безумства.
Із Елади культуру винограду з часом запозичили римляни. Пліній писав, що в перші часи існування Риму вина було так мало, що засновник міста, Ромул, змушений був замінювати вино в жертвоприношеннях молоком. Але незабаром саме Італія стала улюбленою країною Вакха (Бахуса). В римській державі, особливо в Равені, було так багато виноградників, що Ганнібал хворих коней своєї перевтомленої армії напував вином . Вергілій в своїх сільських поемах писав про виноград, як про культуру, сорти і назви якої не перелічити - їх стільки „скільки піску намітається вітром в Лівійській пустелі".
В Давньому Римі на величезних виноградниках працювали раби, а рабовласники гордилися великою кількістю запасів вина.
В Південній Франції, в долині нижньої Рони, місцеві жителі, галли, в стародавні часи харчувалися ягодами дикорослого винограду, але після гальських походів Юлія Цезаря там швидко перейняли досвід розведення винограду та виноробства. Різносторонній вчений ХІІІ століття Альберт Великий у першій після Теофраста морфології, а саме в праці "De Vegetabilibus" дає опис винограду.
Чистий спирт почали отримувати в VI-VII століттях араби і назвали його „аль коголь", що означає „задурманюючий". Особливо ускладнила ситуацію з алкоголізмом перегонка вина для отримування спирту. Можливо, що саме це і стало приводом заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570-632). Ця заборона була введена пізніше до зводу мусульманських законів - корану (VII ст.). З того часу в мусульманських країнах вживання алкоголю було заборонено. А відступників жорстоко карали.
Середньовічна Європа. За північ. В одній з кімнаток старезного італійського монастиря ледве блимає світло. Вогонь, що підігріває дивної форми скляні реторти, колби, тиглі, падає на виснажене обличчя старого монаха-алхіміка Валентиуса. Мета життя досягнута! Чудодійний напій, "елексир життя" отримано! Скуштувавши цієї рідини з різким запахом , людина відчувала приплив сил, свіжості та веселощів. Те, що після вживання у великих кількостях так званого "елексиру" мали місце блювота і наркотичний сон не викликало тривоги у монахів, вони вважали подібні явища несуттєвими. Ось так, під маскою казкового "елексиру життя", "елексиру молодості" з'явився на світ підступний спокушувач - етиловий спирт, самий концентрований алкоголь в історії людства. Деякий час техніка виробництва цієї речовини залишалася таємницею алхімічних лабораторій, але довго такий стан речей продовжуватися не міг. Вже з ХVІІ століття розпочалося промислове виробництво спирту в багатьох країнах.
Кожен, хто вивчав хімію, знає, що молекула цукру (глюкози) складається з 6 атомів вуглецю , 12 атомів водню і 6 атомів кисню - С6Н12О6. Ферменти дріжджів ніби рубають цю складну молекулу на окремі шматки, з'єднуючи потім їх в нові молекули. Із С6Н12О6 звичайно утворюються дві молекули вуглекислого газу - 2СО2 (ці бульбашки ми бачимо в рідині, яка забродила). Атоми, що залишилися, поєднуються в дві молекули спирту (2С2Н5ОН). З виснаженням запасів цукру припиняється і бродіння. Такий спрощений механізм перетворення цукрів чи крохмалю в алкоголь.
Вихідним продуктом для отримання етилового спирту слугують злаки, картопля, буряк, а також сульфітний щолок - викид паперового виробництва, і деревина оцукрена хімічним шляхом - дією кислот при високій температурі і під тиском. Сирий етиловий спирт (сирець) утримує багато примісей, в тому числі отруйних сивушних масел. Далі спирт очищують шляхом перегонки в особливих апаратах, але і після цього частина шкідливих для організму речовин зберігається в отриманому продукті.
Джин, горілка, віскі, ром - діти і внуки етилового спирту - поступово проникали в усі держави і континенти. В епоху бурхливих географічних відкриттів, разом з каравелами Колумба, Васко да Гами і Магеллана, подорожував по всьому світу і алкоголь. Більше того, алкоголь допомагав в закабалені народів Азії, Африки, Америки та в загарбанні нових територій. Повальне споювання місцевого населення значно полегшувало цю, вкрай складну за інших умов, справу. Один з районів Нью-Йорку так по - індіанські і називався -"земля, на якій ми всі сп'яніли" ("манна хата", або, як тепер говорять, Манхаттан). Зверніть увагу, вільні , горді і безстрашні індіанці, які ні за яких обставин не віддали б свої землі прибульцям, раптом ставали зговірливими і поступливими - і все внаслідок впливу на них алкоголю. Саме алкоголь дуже часто ставав вірним помічником у всіх нечесних або сумнівних справах.
Скіфи, які жили на наших просторах задовго до створення держави Київська Русь, здійснюючи обряд побратимства, добавляли в спільну чашу з вином по краплині своєї крові. Надалі цей обряд побратимства зазнав змін: вживали лише вино із спільної чаші. В Київській Русі хмільні напої знали вже дуже добре.
Розповсюдження п'янства в Росії було пов'язане з політикою панівних класів. Існувала навіть думка, що п'янство є ніби-то старовинною традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: „Веселие на Руси - есть пити". Цю тезу повністю відкидає видатний російський історик і етнограф, знавець звичаїв і моралі народу професор М.І.Костомаров. Він довів, що в Давній Русі пили дуже мало. Лише на великі свята варили медовуху, ситу чи пиво, міцність яких не перевищували 5-10º. Чарку пускали по колу, з неї кожен відпивав кілька ковтків. В будні дні ніяких спиртних напоїв не вживали, а пиятика вважалась ганьбою і великим гріхом.
Та з XVI століття почався масовий ввіз з-за кордону горілки і вина. Торгівля алкогольними напоями була дуже прибутковою справою. Це швидко зрозумів цар Іван Грозний і відкрив в Москві перший "царів шинок" більша частина прибутку якого йшла в царську казну. Дуже швидко торгівля горілкою перетворилася в одну з головних статей прибутку. Але вже і тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так, в 1652 році вийшов указ „продавати горілку по одній чарці людині". Заборонялося продавати горілку тим хто цим зловживав, а також під час посту, по середам, п'ятницям та неділям. Але ж з фінансових причин незабаром до указу було внесено поправку: щоб казна государя постійно поповнювалася, пияк з „кружечного" двору не відгонити, чим фактично підтримувалося пияцтво. З 1894 року горілка стала царською монополією. Так, наприклад, в 1914 році більше 3000 винокурних заводів гнали горілку, а прибуток від винної промисловості складав третину державних прибутків. Такий стан речей мав свої наслідки - величезна кількість людей прилучалась до алкоголізму. Видатний вчений, невропатолог і психіатр В.М.Бехтерєв писав, що алкоголь є наркотичною речовиною, властивостям якої він головним чином і зобов'язаний своїм розповсюдженням. Адже вживання алкоголю впродовж тривалого часу викликає звикання до цієї речовини у вигляді хворобливого потягу.
Всесвітня організація охорони здоров'я визначає хронічний алкоголізм як вимушене вживання спиртних напоїв, зумовлене психічною та фізичною залежністю від алкоголю, підвищеною його засвоюваністю, наступом психічних і фізичних розладів (похмільний синдром). Дальший розвиток хвороби призводить до розладу діяльності основних органів та психіки.
Так, алкоголю притаманні основні властивості наркотику: він створює відчуття задоволення та благополуччя (ейфорія), але з часом до нього розвивається непереборна тяга, він має здатність викликати розлади психіки, а також враження нервової системи та внутрішніх органів.
З алкоголізмом велася боротьба майже з того часу як людство познайомилося з алкоголем. Ось уривок з давньоєгипетського листа. Батько пише своєму сину: „...Чую, що закинув книги і віддав себе розгулу. Ночами бродиш вулицями, і запах спирту відгонить від тебе перехожих. Бачили, як перелазив через тин і ввірвався в чужий будинок. Викликаєш відразу у людей..." Очевидно, батько цієї молодої людини не підозрював, що слова його могли б бути написаними і через декілька тисячоліть.
У Стародавній Греції пити не розведене водою вино (міцність його і так не перевищувала 10º) вважалося недостойним вільного громадянина. Правитель Спарти легендарний Лікург заборонив пити вино вищій знаті держави, але сприяв споюванню рабів, щоб тримати їх в покорі.
В Афінах правитель Солон запровадив закон, відповідно якому архонти (посадові особи) карались за пияцтво: першого разу - великим штрафом, а наступного разу - смертною карою.
Давньоримський історик Пліній Старший (23-79) писав про те, що перси та мідійці були переможені греками на чолі з Олександром Македонським тому, що вони, крім всього іншого, зловживали алкоголем. Враховуючи вплив алкоголю на боєздатність , римський імператор Доміціан (51-96) з метою скорочення виробництва вина навіть наказував вирубати половину насадженої виноградної лози та заборонив висаджувати її надалі.
В Давній Індії вживання спиртних напоїв представниками вищих каст було категорично заборонено. Служителів культу - брахманів, звинувачених в пияцтві, заставляли пити кипляче вино до тих пір, поки не наступала смерть. Якщо ж жінки вищих каст були причетні до пиятики, то їм на лобі випалювали клеймо у вигляді посудини для вина, виганяли з дому і ніхто не мав права надати їм притулок.
В деяких, перш за все мусульманських країнах були запроваджені релігійні заборони на вживання алкоголю. В Росії пиятика також переслідувалася державою. За Петра І п'яницям, які потрапляли до тюрми, вішали на шию важку чавунну медаль з надписом „За п'янство".
Коли ж зловживання алкоголем почало загрожувати виробництву, правлячі класи стали застосовувати інші, більш рішучі заходи. В 20-х роках минулого століття в США було запроваджено „сухий закон", який забороняв виробництво та вживання спиртних напоїв. Але повна заборона була приречена на провал. Вже через кілька років „чорний" ринок США забезпечував спиртними напоями на будь-який смак. Нелегальне виробництво алкоголю стало найприбутковішою справою. В 1933 році „сухий закон" було відмінено. Цілком зрозуміло, що для результативної боротьби з алкоголізмом потрібні різнопланові заходи і, в першу чергу, велика просвітницька робота з населенням, а головне - з молоддю. Всі повинні розуміти, що навіть легке сп'яніння не можна розглядати інакше, як отруєння мозку наркотиком. Підступність алкоголю в тому, що розплата готується мимоволі і непомітно.
І особливо небезпечним є споживання алкогольних напоїв в дитячому, підлітковому віці.
На завершення нашої зустрічі хочу навести слова Джека Лондона: „Алкоголь завжди протягує нам руку, коли ми терпимо поразку, коли ми слабнемо, коли ми стомлені, і указує надзвичайно легкий вихід із ситуації. Але обіцянки ці несправжні: оманливий душевний злет, фізична сила, яку він обіцяє - міраж; під впливом хмільного ми втрачаємо істинні уявлення про цінність речей".


Виконала Цюнь Л.О., методист НЕНЦ .

З приводу публікації та цитування звертатися: verbitskiy@nenc.gov.ua (Володимир Валентинович Вербицький). При цитуванні посилання на сайт www.nenc.gov.ua обов`язкове.

English   Español   Русский   Français   Deutsch    اللغة العربية‎‎   汉语
Міністерство освіти і науки України
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді
04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 19
тел.: 430-02-60, факс.: 430-02-60
e-mail: nenc@nenc.gov.ua

Вгору

Powered by Etomite CMS.