Юннати Хмельниччини разом із місцевою громадськістю та органами влади відзначають 85-ту річницю створення Хмельницької області. З нагоди святкування хмельницькі натуралісти провели ряд урочистотей, дитячих творчих конкурсів, в т.ч. фотоконкурс «Мій рідний край – Хмельниччина» (169 фіналістів обласного етапу), природничо-краєзнавчих екскурсій, підготували відповідний інформаційний матеріал для ЗМІ та тематичні стіннівки, приурочені ювілейній даті регіону.

Завдяки проведеній роботі, юннати дізнавалися, що згідно з Постановою ЦВК  СРСР від 22 вересня 1937 року більшовицькою радянською владою було утворено Кам’янець-Подільську область з центром у місті  Кам’янці-Подільському, до складу якої ввійшли 36 адміністративних районів, 3 міста обласного підпорядкування (Кам’янець-Подільський, Проскурів та Шепетівка), 8 міст районного підпорядкування,  22 селища міського типу, 474 сільські ради.

У травні 1941 року обласний центр з міста Кам’янця-Подільського був переведений до міста Проскурова, але під час другої світової війни цей процес в 1941-1945 роках призупинився.

У роки німецької окупації  територія області увійшла до складу генеральної округи Волинь-Поділля і окупанти створили тут дев’ять адміністративних округів: Кам’янець-Подільський, Дунаєвецький, Ярмолинецький, Проскурівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Антонінський, Ізяславський та Шепетівський.

Після визволення області, для відновлення зруйнованого війною господарства держава виділила 56 млн. карбованців. За рахунок цих коштів на території області до кінця 1950 року було введено в дію 440 промислових підприємств. Валова продукція промисловості досягла 95% довоєнного рівня.

На честь видатного українського державного діяча і козацького полководця Богдана Хмельницького та в ознаменування 300-річчя приєднання  України до Московії/Росії Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 року місто Проскурів було перейменовано на місто Хмельницький, а область з Кам’янець-Подільської – на Хмельницьку область.

Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року,  в зв’язку з укрупненням сільських районів на території  УРСР, у Хмельницькій області сформовано 10 районів: Волочиський, Городоцький, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Шепетівський та Ярмолинецький.

У  січні 1965 року замість 10 на території області було утворено 16 районів.

Післявоєнні роки відзначаються подальшим розвитком усіх галузей промисловості. Якщо у 1951 році підприємства області досягли довоєнного рівня  випуску валової продукції, то протягом  1951-1970 рр.  до ладу стало понад 100 нових промислових підприємств. В області  почали діяти такі заводи, як трансформаторних підстанцій, «Трактородеталь»,  радіотехнічний, цементний, електромеханічний, приладобудівний, термопластавтоматів, кабельний, Кам’янець-Подільський цукровий, Деражнянський і Дунаєвецький плодоконсервні, Шепетівський м’ясокомбінат тощо. Вироби промислових підприємств  області експортувалися у 50 країн світу.

Станом на 01 квітня 1976 року в 1471 населеному пункті Хмельницької області проживало 1612,9 тисяч жителів, в т.ч. в містах – 435,5 тисяч та в сільській місцевості – 1159,4 тисяч жителів. Згідно з адміністративно-територіальним поділом область мала 20 районів (Білогірський, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький). Більш детально про це див. за посиланням:  √   Хмельницька область. Адміністративно-територіальний поділ на 01 квітня 1971 року. –  Львів: Вид-во «Каменяр»,  1971. – 154 с.

Державна політика в галузі агропромислової галузі економіки сприяла розвитку і зростанню матеріально-технічної бази й у сільському господарстві краю.  Галузь з кожним роком технічно вдосконалювалася, що позитивно позначалося на рівні рентабельності господарств до розвалу СРСР.

Докорінні зміни відбулися в економіці області у процесі реформ за роки незалежності України. За цей час здійснено реформування економічних відносин, проведено приватизацію підприємств державної власності, паювання й земельну реформу, а також  реформування колишніх колгоспів в агроформування ринкового типу, засновані на приватній власності на землю і майно. Введено в експлуатацію нові промислові підприємства, найбільше з них сьогодні – ВП Хмельницька АЕС. Щодня ХАЕС виробляє 48 млн. кВт годин електроенергії, що при роботі двох її енергоблоків складає 7,6% від загального виробництва електроенергії в Україні.

Масового поширення набула підприємницька діяльність місцевих жителів.

Нині можна назвати багато підприємств, колективів, особистостей, котрі є гордістю Хмельниччини. Це, зокрема, ПАТ агрофірма «АВІС», ПАТ «Укрелектроапарат», ДП «Новатор», ПАТ «Подільський цемент», Волочиський машинобудівний і Красилівський агрегатний заводи. Ці та низка інших підприємств випускають продукцію, яка цінується не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Хмельниччина пишається здобутками своїх аграріїв – Василь Петринюк (ТОВ «Старт» с. Новоставці, що на ТеофіпольЩині), Петро Іващук (ТОВ «Науково-виробнича фірма «Перлина Поділля» с. Квітневе, що на  Білогірщині) та Михайло Шаповал (сільськогосподарський кооператив «Летава» с. Летава, що на Чемеровеччині) удостоєні почесного звання Герой України, а Василь Мастій (ТЗОВ «Святець» с. Святець, що на Теофіпольщині) нагороджений орденом «За заслуги» трьох ступенів.

За роки незалежності України в області істотно поліпшилася зовнішньо-економічна діяльність, налагоджено партнерські відносини з багатьма країнами, що дозволяє залучати інвестиції. За останні роки значно розширено географію зовнішньої торгівлі, зріс обсяг експорту продукції. Так, у 2020 році торгівля підприємств Хмельниччини велася зі 105 країнами світу.

Здійснюються заходи, спрямовані на освоєння мінерально-сировинної бази, розвиток туризму, санаторно-курортних і рекреаційних зон краю. Яскравим прикладом цього є  перлина Подільського краю – курорт Сатанів. Він має ще одну назву – Подільська Швейцарія. Тут на маленькій ділянці землі знайдено шість мінеральних джерел, різних за складом і унікальних за своїми лікувальними властивостями. Більш детально про область можна дізнатися на сторінках ілюстрованого видання √ Хмельниччина: науково-популярне видання про історію, культуру та природу Хмельниччини / упорядник Т.С. Колесниченко. – Хмельницький: «Поліграфіст», 2017. – 176 ст. іл.

Природні ресурси (корисні копалини): На території Хмельницької області обліковується 324 родовищ корисних копалин, серед яких вапняки для потреб цукрової промисловості, вапняки для виробництва цементу, щебеню та вапна, гіпсу, кременю, а також глауконітовий пісок, пісок будівельний, суглинок і глина, цегельно-черепична сировина, сапоніти, апатити, фосфорити й графіт. Хмельниччина є одним із головних постачальників карбонатної сировини для цукрової промисловості України.

Заповідники:

1.     Державний історико-культурний заповідник «Самчики»,

2.     Державний історико-культурний заповідник «Меджибіж»,

3.     Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець»,

4.     Національний природний парк «Мале Полісся»,

5.     Національний природний парк «Подільські Товтри».

Площа території: 20,6 тис. кв. км, що становить 3,4% території України.

Географічні дані: Область розташована на  південному  заході Східно-Європейської рівнини  в  зонах лісостепу і  змішаних лісів (Полісся).

По території  області протікає понад 3 тисячі річок і потічків. Найбільші ріки – Дністер, Південний Буг, Горинь, Случ, Збруч, Смотрич.

Найбільші водосховища – Дністровське (на річці Дністер) та Щедрівське (на річці Південний Буг). Більш детально про річкову мережу краю див. за посиланням:  √ Річки Хмельниччини. Навчальний посібник /Видання друге/. Говорун В.Д., Тимощук О.О. – Хмельницький, «Поліграфіст-2», 2010. – 240 с. іл.

Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: літня – плюс 19 градусів, зимова – мінус 3 градуси. Максимальна літня температура – плюс 36-38 градусів, зимова – мінус 31-35 градусів. Кількість опадів – 510-580 мм (середньорічна). Ґрунти: переважають сірі опідзолені та чорноземи.

Кордони: Хмельниччина межує на сході – з Вінницькою, на заході – з Тернопільською, на північному заході – з Рівненською, на півночі – з Житомирською та на півдні – з Чернівецькою областями.

Адміністративно-територіальні одиниці: Районів – 3 (Кам’янець-Подільський, Хмельницький, Шепетівський). Територіальних громад – 60 (в тому числі : міських – 13, селищних – 22, сільських – 25).

Міських населених пунктів – 37 (в тому числі : міст обласного значення – 6, міст районного значення – 7, селищ міського типу – 24).

У 2020 році вперше відбулися вибори до місцевих рад за новим адміністративно-територіальним устроєм: до обласної ради, 3 районних рад та 60 територіальних громад.

Населення: станом на 01 січня 2022 року – 1228,8 тисяч осіб, що на 1,20% менше попереднього року (1243,8 тис. осіб). В обласному центрі в 2021 році нараховувалося 274582 жителі, що майже на 1 тис. осіб стало більше ніж у попередньому 2020 році. Демографічна ситуація в області щорічно й нестримно ускладнюється. Її загострення відбулося в цьому році внаслідок нападу на Україну військ РФ та російської агресії й окупації на східних українських землях, що супроводжується невпинними і багатолюдними міграційними потоками українського населення.

Відстані: від міста Хмельницького до міста Києва: залізницею – 366 км, автошляхом – 384 км, до міста Вінниці – 118 км, до Тернополя – 111 км, Чернівців – 186 км, Рівного – 193 км, Львова – 247 км.

Владою краю здійснюються ряд заходів, спрямованих на освоєння мінерально-сировинної бази, розвиток економіки, освіти, науки, культури, туризму, санаторно-курортних і рекреаційних зон та ін.