Вихованці ЗОЕНЦ вшанували пам’ять жертв голодомору | Національний еколого-натуралістичний центр *** Продовжується формування «Першого українського віртуального гербарію юного натураліста» *** Розпочато створення «Всеукраїнського методичного онлайн хабу» – систематизованого навігаційного онлайн сховища методичних матеріалів та рекомендацій *** 06-09 грудня 2022 року - фінал Всеукраїнського екологічного хакатону «X REALITY ECOLOGICAL HACK» (Eco-Hackathon) у 2022 році (онлайн) *** до 15 грудня 2022 року триває І етап Всеукраїнського конкурсу «Юний селекціонер і генетик» у 2022/2023 навчальному році (заочно) *** 14-16 грудня 2022 року - Всеукраїнський конкурс «Земля – наш спільний дім» (очно) *** до 20 січня 2023 року триває І етап науково-технічного конкурсу «Eкo-Техно Україна» у 2022-2023 навчальному році (заочно) *** до 14 квітня 2023 року триває надсилання робіт на VІ Всеукраїнський конкурс «Гуманне ставлення до тварин» (заочно) ***


Вихованці ЗОЕНЦ вшанували пам’ять жертв голодомору

“Згадайте нас – бо ми колись жили.
Зроніть сльозу, і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.”

22 листопада 2019 року в Закарпатському обласному еколого-натуралістичному учнівської молоді педагоги разом з юннатами зібралися, щоб увіковічнити пам’ять по тих, хто прийняв мученицьку смерть 86 років тому – в 1932–1933 роках. Світмав би розколотись надвоє, сонце мало б перестати світити, земля – перевернутися – від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся, Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми — єдині спадкоємці всього, що було. То ж пам’ятаймо про це…

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення українців.

Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня голодною смертю вмирало 17 людей щохвилини, тисяча – щогодини, майже 25 000 – щодня. Голод забрав від 7 до 10 мільйонів людських життів.

З нагоди вшанування пам’яті жертв голодомору, в закладі проведено масово-виховний захід, який розпочався запаленням свічок, що символізують скорботу про мільйони померлих від голоду людей, а зерна колосків, що лежали поряд – символ нового життя, які щороку проростають і оновлюються, також хліб, для того, щоб причаститися ним, як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…

Директор ЗОЕНЦ Олександр Геревич закликав всіх завжди пам’ятати про трагічні сторінки історії нашої держави. Це важливо і для всіх нас, сьогодні живучих і для майбутніх поколінь.

Продовжуючи, ведучі, а саме лідери учнівського самоврядування, ознайомили всіх присутніх з причинами голодомору, режимом „чорних дощок”, законом „про п’ять колосків”, а також роз’яснили, що таке колективізація, розкуркулення, геноцид та канібалізм. Учасники заходу мали можливість переглянути відеоролик про історію голодомору і ті пекельні муки, які пережив український народ в 1932-1933 роках.

Майже зі сльозами на очах вихованці продекламували вірші, приурочені Дню Голодомору.

Наприкінці заходу всі учасники вшанували хвилиною мовчання безвинно замучених голодом людей.

Завідувачка відділу організаційно-масової роботи ЗОЕНЦ Оксана Кремінь наголосила й закликала дітей і педагогів взяти участь у загальнонаціональній акції „Запали свічку”, яка щорічно проводиться в 4-ту суботу листопада і рівно о 16.00 приєднатися до акції та запалити свічку на підвіконні у себе вдома і вшанувати померлих хвилиною мовчання.

Також 23 листопада педагоги ЗОЕНЦ, а керівниця гуртка Ганна Андрусь разом зі своїми вихованцями взяли участь у вшануванні пам’яті тих, хто став жертвами геноциду українського народу, поставивши запалені свічки біля монументу „Свіча пам’яті” на набережній Незалежності в Ужгороді.

На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписати історію. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду…

Оксана Кремінь, завідувачка відділу організаційно-масової роботи

Поділитися
Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.


Залишити коментар