«Куди тече водичка і звідки витіка?
Чому ж ти не прозора? Чому брудна така?
Вона тече до моря, несе отруту й гидь…
Річки вмирають – горе! Ну, як це припинить?…»

Відповідно до ”Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів” (Рамсарська конвенція) під водно-болотними угіддями розуміють ”райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойм — природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів”. Не будь-який водний об’єкт може отримати статус водно-болотного угіддя міжнародного значення. Конвенція висуває ряд критерій, зокрема, угіддя повинно бути типовим або унікальним для певного регіону, мати цінність для підтримання біологічного різноманіття, а також, особлива увага звертається на водоплавних птахів, які відвідують водний об’єкт. Угіддя ж, які відповідають критеріям Рамсарської конвенції вносяться до Рамсарського переліку.
Водно-болотні угіддя мають велике природне, економічне та соціокультурне значення. У планетарному аспекті велике екологічне значення мають висока їхня акумулятивна і продуктивна здатність, сполучна функція між суходільними та водними типами екосистем. Виключне екологічне значення водно-болотні угіддя мають як місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри очищення води.

З 1900 року зникло більше 64% водно-болотних угідь світу, а популяції прісноводних видів тварин і рослин з 1970 до 2010 року зменшилися на 76 %. Водно-болотні угіддя, які все ще існують, часто бувають в настільки деградованому стані, що популяції риб, рослин та просто ділянки дикої природи стрімко зменшуються.

Слід зазначити, що офіційна дата приєднання України до Рамсарської конвенції — 1 грудня 1991 р. Це пов’язано з тим, що ще у 1975 р. (за часів СРСР) статус водно-болотних угідь міжнародного значення було надано 4-м водно-болотним угіддям України (Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каркінітська затока і Дунайські плавні) загальною площею 211 тис. га. 29 жовтня 1996 р. Верховна Рада України постановила визнати Україну правонаступницею СРСР щодо участі в Рамсарській конвенції.
2 лютого 1971 року в іранському місті Рамсар була підписана Конвенція про водно-болотні угіддя з метою їх захисту (перший спрямований на охорону природи документ ООН). День підписання Конвенції відзначається у світі як Міжнародний день водно-болотних угідь.

На цей час Рамсарський перелік включає 2 221 водно-болотне угіддя загальною площею близько 21,421 млн. га. Серед них і наші 33 водно-болотні угіддя міжнародного значення загальною площею біля 678 тис. га. З них 22 отримали статус міжнародних у 1995 році, а в 2004 році Секретаріатом Рамсарської конвенції прийнято рішення про надання міжнародного статусу ще 11 водно-болотним угіддям України, які розташовані у межах територій природно-заповідного фонду країни.

Крім того, Україна очікує на включення до Рамсарського списку ще низки водно-болотних угідь протягом 2016 року.

У 2016 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя для нашого майбутнього – стале джерело засобів для існування», що підкреслює важливість водно-болотних угідь як джерела основних засобів для існування та забезпечення добробуту людей.
У цей день проводять різні заходи, метою яких є насамперед звернення уваги громадськості та керівництва різних країн на необхідність дбайливого ставлення до середовища існування водоплавних птахів і важливість водно-болотних угідь в екосистемі планети Земля.

Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об’єднання зусиль усіх державних і недержавних установ та організацій, усього населення країни.