Страх – це нормальна фізіологічна реакція людського організму. Особливо, коли людина стикається із чимось невідомим, загадковим. Кажани завжди вселяли страх у людей, асоціюючись із вампірами і графом Дракулою. Також останнім часом на фоні пандемії COVID-19 спостерігається явище „хіроптофобії” або страху перед кажанами.

Про те, чим особливі ці тварини, де живуть рідкісні види кажанів, чому їх потрібно охороняти і в які міфи, пов’язані з кажанами, не варто вірити, розповіли під час еколого-освітнього заходу педагоги Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру Ольга Величканич і Оксана Стрічко. Цього разу педагоги завітали до дітей внутрішньо переселених осіб, які тимчасово проживають у природничо-гуманітарному коледжі Ужгородського національного університету.

Кажани – нічні таємничі створіння, побачити яких на власні очі можна нечасто. Є серед них маленькі й великі, симпатичні і не дуже. Проте в більшості своїй вони зовсім не створюють небезпеки і навпаки беззахисні перед людиною, і ставитися до них потрібно дбайливо.

Рукокрилі – єдині ссавці у світі, здатні до активного польоту. Для орієнтування в просторі вони користуються складними механізмами ехолокації. А ще кажани – надзвичайно вразливі тварини, котрі характеризуються дуже низькою плодючістю: як правило, самка народжує всього одне дитинча на рік! І, до речі, як і інші ссавці, самки вигодовують своїх малят грудним молоком, а не комахами. Ті кажани, що харчуються нектаром, беруть активну участь у запиленні рослин.

Усього вченими вивчено і описано близько 1100 видів рукокрилих. І лише три з них належать до вампірів, у чий раціон входить свіжа кров. Але вони нападають на людину виключно рідко, віддаючи перевагу крові сплячої великої рогатої худоби.

Жоден з видів летючих мишей не несе загрози людині, хоча під час укусу можуть переносити різні захворювання.

Близько половини всіх існуючих нині видів кажанів знаходяться на межі вимирання і занесені до Червоної книги. Людська цивілізація витісняє їх, а шумове забруднення заважає їм орієнтуватися у просторі.

У кажанів дуже мало природних ворогів, лише іноді вони стають здобиччю сов, денних хижих птахів, лисиць. А от найбільшою загрозою для них є хвороби та людська діяльність. Серед основних небезпек для популяцій кажанів є деградація біотопів та застосування деяких пестицидів. Навіть розвиток вітрової енергетики (у разі неправильного вибору місця розміщення вітрової електростанції) несе серйозні загрози популяціям рукокрилих.

Користь кажанів важко переоцінити. Впродовж теплого періоду року лише одна невелика колонія рукокрилих (20-40 особин) може спожити від 60 до 150 тисяч комах, загальною вагою близько 15 кілограмів. І що, особливо важливо, вони живляться комахами сутінково-нічного типу активності, яких птахи практично не споживають.

Тому їх потрібно оберігати. Адже, причини їх зникнення іноді досить банальні, зокрема, елементарна неграмотність і забобони людей. Серед інших причин: вирубування дуплистих дерев (деякі види кажанів селяться в дуплах), застосування різних отрутохімікатів та відсутність придатних місць для проживання.

А як можемо ми, люди, допомогти цим маленьким істотам вижити поруч із нами? Відповідь на це питання шукали діти, включившись у обговорення цікавого і повчального відеоролика, наданого Союзом охорони природи Німеччини (NABU).

Також під час заходу учасники мали змогу попрактикуватися у монтуванні bat-боксів (будиночків для кажанів). Допомагав їм у цьому Андрій Доніченко, співробітник Інституту релігійних студій, який власноруч розробив їх як збірні конструкції, змонтувати які під силу навіть дівчаткам.

Захід проведено в рамках проєкту Bat4Man „Підвищення екологічної обізнаності в місцевих громадах шляхом спільного збереження кажанів у природних регіонах Угорщини, Словаччини, Румунії та України”, що виконується Асоціацією Е-Консалт Сату Маре у партнерстві з Інститутом еколого-релігійних студій, Товариством із захисту кажанів Словаччини та Угорською асоціацією орнітології та охорони природи і фінансується Програмою транскордонного співробітництва ЄІС Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020.

Ольга Величканич, завідувачка відділу біології та дослідницько-експериментальної роботи ЗОЕНЦ

Оксана Стрічко, методистка відділу екології та природоохоронної роботи ЗОЕНЦ