Майстерня з писанкарства «Христос Воскрес – Воскресне Україна!». Хроніка подій.

Одна з найважливіших задач сучасності – заохочення людини до творчого мислення, соціальної відповідальності. Особливу роль у формуванні цивілізованого та культурного суспільства відіграє народознавство, в основі якого лежить принцип емоційного спілкування, що забезпечує духовний розвиток особистості.

Творіння писанки – це не тільки цікава робота, а й цілий обряд. Як говорить керівник гуртка, майстер народної творчості Тернопільського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, Ярослав Осадца:  «виводячи на білому яйці символічні знаки, діти на якийсь час повертаються у далеке минуле нашого народу, в чудову казку, що допомагає розуміти закони життя та пізнати світ. Писанка – це не тільки оберіг українського народу, а й своєрідна книжка, абетка і треба навчитись її читати».

Впродовж місяця в закладі позашкільної освіти працює профільна майстерня з писанкарства. Сотні людей, дорослих і малих, місцевих та тимчасово переселених осіб, створивши власноруч писанки, покращили свій духовний, психологічний та фізичний стан.

Майстер клас з виготовлення писанок-зернівок

Напередодні великодніх свят педагогами Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Ольгою Величканич і Ганною Андрусь проведено майстер клас з виготовлення писанки-зернівки для юннатів екоцентру і дітей працівників Харківського державного агротехнологічного університету.

Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, символ весни, сонця, повернення природи до життя. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду.

Період приходу весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на квітень – початок травня. І ось у сиву давнину хлопці і дівчата, старі і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя і вшановували один із головних символів цієї пори – яйце, з якого, як вважалось, і почалося життя на Землі. Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай робити писанки.

Писанка виконувала роль оберега. Ця традиційна функція, як і найдавніший орнамент, частково збереглася й досі: трикутники, спіралі, клинці, трироги і свастики – все це знаки різних ритуалів і священних магічних чисел.

Старі люди кажуть: доки люди писатимуть писанки, доти у світі існуватиме любов. І справді, тільки велика любов може творити такі дива гармонії та уяви. Кожна писанка – це окремий малесенький світ, маленьке диво, створене руками народного генія. Її дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, краси, сили, врожаю, застосовували як запобігання від стихійного лиха.

Хто б міг подумати, але цій традиції тисячі років. І цієї весни юні майстрині і майстри розпочали підготовку до великодніх свят із виготовлення писанок, а саме зернівок.

На початку майстер класу діти прослухали інформацію про святкування Великодня в Україні і на Закарпатті, види писанок, значення зображуваних символів, розповіли про традиції підготовки та святкування в своєму регіоні.

Кожен із учасників майстер класу отримав картонну основу яйцеподібної форми, яку прикрасив тими символами, які найбільше припали до душі. Більшість дітей виготовляли писанку для мами, тож зображували на ній символи-обереги, символи здоров’я та довголіття, добробуту, кохання. Для оздоблення використовували манну, кукурудзяну і перлову крупи, рис, гречку, пшоно, горох.

Працювали дружно, творчо і завзято. Готовими роботами діти прикрасили великоднє деревце, попередньо подумки загадавши бажання, яке б  хотіли, щоб збулося на Великдень.

Гадаємо, що більшість бажань була про мир, якнайшвидше завершення війни і повернення родин до рідних домівок.

Захід проведено у рамках співпраці Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру (ЗОЕНЦ) з Інститутом еколого-релігійних студій (IERS) за підтримки Союзу охорони природи Німеччини (NABU).

Ольга Величканич, завідувачка відділу біології та дослідницько-експериментальної роботи ЗОЕНЦ

Суботник, що об’єднав Україну,  увінчався посадкою дерева Єднання

На подвір’ї Закарпатського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді 8 квітня було людно. Його працівники зібралися на весняний суботник з благоустрою території закладу. Долучитися до челенджу виявили бажання і внутрішньо переселені співробітники Харківського державного біотехнологічного університету разом зі своїми сім’ями.

Отримавши від директора ЗОЕНЦ Олександра Геревича слова вдячності за участь у традиційному для працівників екоцентру весняному заході та намічені завдання, всі дружно і завзято приступили до впорядкування території екоцентру. Навіть природа  відчула, що  люди подбають про неї. Заграло сонечко над верхівками дерев, зашепотіли пелюстки магнолії кобус, весело зацвірінькали пташки на кущах форзиції. Радісний настрій, усміхнені очі засяяли на обличчях переселенців, втомлених спогадами про пережиті воєнні події.  З’явилася можливість подихати свіжим повітрям, відпочити душею і врівноважити свій психологічний стан у праці на лоні природи.

Озброївшись лопатами, мотиками, граблями та рукавичками пропололи від бур’яну і просапали  юннатівський рокарій та квітники. У дендропарку обрізали кущі, дерева та обкопали їх. Прибрали територію від гілок та залишків опалого листя. Навіть малеча, й та не стояла осторонь. Разом із четвероногими улюбленцями, собачками, діти допомагали згрібати листя, яке дорослі вантажили на двоколісну тачку і вивозили в компостну яму, де воно перегниє і перетвориться на корисне добриво.

Завершився суботник посадкою двох саджанців павловнії. Павловнія або ж Адамове дерево – листопадна екзотична рослина, яка виростає висотою до 25 метрів,  з великими листками довжиною до 80 сантиметрів. Павловнія, одна з тих рослин, що найбільше вбирає шкідливого для довкілля вуглекислого газу. Цвіте ранньою весною. Суцвіття мають циліндричну форму, довжина яких сягає до 30 сантиметрів. Це унікальне дерево на території дитячого закладу позашкільної освіти стало символом Єднання України та запорукою розквіту нашої держави після війни.

Людмила БОКІЙ, завідувачка відділу інформаційно-методичної роботи ЗОЕНЦ;

Оксана СТРІЧКО, методистка відділу екології та природоохоронної роботи ЗОЕНЦ

Бережи природу, і вона подарує тобі здоров’я! В цьому переконалися діти переселенців на занятті в Ужгородському Підзамковому парку

 Заняття, яке провели педагоги Закарпатського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Ганна Андрусь і Еріка Казаріна,  відвідали діти вимушених переселенців із Харківської, Житомирської, Вінницької, Київської, Запорізьської областей, які вимушені були покинути свої домівки під час війни. Всього 22 дитини.

Діти знайомилися один з одним,  передаючи м’ячик у вигляді веселого смайлика. Так прийшов гарний настрій на заняття.

Діти ознайомилися з історію Підза́мкового парку.

Парк – памятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташований у межах міста Ужгород Закарпатської області, на вулиці Підградській, 33 (правий берег Ужа, при вулиці Шумній).  На території парку розташований стадіон «Спартак» і частина Ужгородської дитячої залізниці. Площа 4 гектари. Статус надано з метою збереження парку, закладеного у XVI ст. Як виявилося, деяким тутешнім деревам по декілька століть. Найстаріше дерево у парку – платан кленолистий. За легендою, його посадили володарі Ужгородського замку – Другети.

На практиці часто визначають вік дерева за формулою, у якій враховують обхват стовбура або його діаметр на висоті 1,3 метри. Отриманий результат приблизний, оскільки швидкість росту залежить від виду дерева, його особливостей, місця зростання. Тим не менше, з усіма припущеннями і похибками вік платана у парку більше 400 років.

Діти із задоволенням заміряли  діаметр платана, обхоплюючи його руками навкруги. А ще, кажуть, що, притиснувшись до дерева, ти отримуєш від нього живильну енергетику. Діти її отримали, судячи з подальших подій заняття.

Під час мандрівки парком, діти переселенців вивчали рослини паркової території. А це – сосна звичайна, сосна австралійська, магнолія, туя, ясені, клени, ожина, шипшина, гостролистий плющ, бузок, садовий жасмин, першоцвіти, які  визирають із-під пожовклого листя та дізналися, чому саме навесні люди збирають березовий сік, провели дослід із зеленою травою.

Для закріплення отриманих знань, юні дослідники поділилися на 4 команди: «Ромашка», «Нарцис», «Вітер», «Грім Дім».  Діти складали барви рослин у «мольберт»,  кожна команда називала свої рослини.

Діти дізналися, що у парку мешкають білочки, жуки та слухали спів птахів: синичок, горобців, горлиць, сойки. Юні дослідники змагалися у своїх знаннях про природу, відгадуючи загадки та складаючи прислів’я.

В ході заняття проведена бесіда з дітьми та їх батьками: “Що таке стрес і як з ним боротися”. Обговорювали, що відбувається з організмом під час стресової ситуації і як усунути чинники стресу, говорили і про вплив його на здоров’я людини та про методи запобігання..

Із задоволенням діти та дорослі зробили психогімнастику «Тренуємо емоції», де вони виступали в ролі актора – усміхнутися, як хитра лисиця, злякатися, як заєць, що побачив вовка і т.п.

Дітям сподобалася вікторина на тему «Здоровий спосіб життя». Всі разом робили дихальні вправи, а саме «Турист», «Крила метелика». Мета останньої: навчити способу контролю стресу і зняття напруги.

Найцікавішою стала спортивна естафета: «Веселі старти», на якій команди долали відстань від СТАРТУ до ФІНІШУ, змагаючись у своїх вміннях стрибати на скакалці, на одній нозі, бігати з м’ячем у долоні,  швидко ходити «нога за ногу». Активну участь у змаганнях брали і діти від 5 років та їх батьки. Перемогла ДРУЖБА.

На завершення заняття, згадували та записували крейдою на доріжках парку прислів’я про природу та здоров’я.

А найменші дітки малювали сонечко, птахів, квітки та веселку на ясному небі

Із новими знаннями та веселим настроєм діти поверталися із заняття, де  набули  душевного спокою й відчули радість у своїх успіхах та у взаєминах з природою.

Ганна АНДРУСЬ, керівниця гуртків;

Еріка КАЗАРІНА, керівниця гуртків

Дерево Миру об’єднало юннатів та дітей переселенців

“Коли висохне останнє дерево і помре остання тварина, ви зрозумієте, що у Всевишнього для вас немає іншої Землі”.

Б. Д. Орлі

Педагоги та юннати Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді разом зі своїми новими друзями – вимушеними переселенцями провели природоохоронну акцію та висадили саджанець ялини звичайної на території дендрарію ЗОЕНЦ.

Усі діти поставилися до акції дуже відповідально та допомогли своїм педагогам: хтось  викопав яму для дерева, хтось приніс води, хтось старанно ялинку засипав глиною.

Нашу висаджену ялиночку ми назвали деревом Миру, адже сьогодні у цей важкий для нашої держави час, нас об’єднує одне величезне бажання – це Мир на нашій землі. І наше бажання неодмінно здійсниться!

Педагоги ЗОЕНЦ впевнені, що у нашої Батьківщини велике, гарне і світле майбутнє, адже наше підростаюче покоління – це неймовірно талановиті, щирі та добродушні діти, які люблять і вміють шанувати усе живе на цій землі!

Юліанна Курак, керівниця гуртків ЗОЕНЦ ;

Ірина Катрич, керівниця гуртків ЗОЕНЦ;

Оксана Кремінь, завідувачка відділу організаційно-масової роботи