(дві історії про лебедів)

Вже другий рік поспіль на одному із штучних водойм поблизу Ужгороду оселяється парочка білих лебедів-шипунів. Одного з них утримували і підгодовували всю зиму працівники та юннати Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру, що на Загорській, 126.

Бувають випадки, коли птахи із-за якихось причин не відлітають на південь, а залишаються на зиму. І ось таких лебедів вже два роки поспіль приносять небайдужі люди до нас на зимівлю. Вони благополучно перезимовують у пташнику ЗОЕНЦ, а весною їх випускають у природу на одне із Чорних озер. «Наші» лебеді були спочатку окільцьовані і тільки після цього випущені на воду. Там вони знаходять собі пару і через певний час у них появляється потомство. Зараз «наша» пара має потомство у кількості вісім особин, яке вони виховують і доглядають як справжні турботливі батьки. А наші юннати приходять до озера підгодовувати їх, приносять хліб, зерно їм, милуються ними і спостерігають за цією дружною сім’єю.

Лебідь за свою силу, красу і величаву поставу давно й справедливо названий царем усіх водоплавних птахів.

Білий як сніг, з блискучими прозорими невеликими очима, з яскраво помаранчевим дзьобом і чорними лапами, з довгою, гнучкою й красивою шиєю, він невимовно прекрасний птах, коли спокійно пливе поміж зеленими очеретами по темно-синій, гладенькій поверхні води.

Усі його рухи сповнені привабливості: чи почне він пити, і зачерпнувши дзьобом води, підніме голову вгору і витягне шию; чи почне купатися, пірнати і плескатися своїми могутніми крилами, далеко розкидаючи бризки води, що скочуються з його пухнастого тіла; чи почне потім чепуритися, легко і вільно закинувши дугою назад свою білосніжну шию, поправляючи і чистячи дзьобом по спині, боках і у хвості зім’яті або забруднені пера; чи розпустить крила на повітрі, ніби довгий косий парус, і почне також дзьобом перебирати в ньому кожне перо, провітрюючи і сушачи його на сонці, – усе чудове в ньому. А тому як він турбується про своє потомство, можна повчитися нам – людям. Лебеді – досить агресивні птахи, коли мова йде про їхнє потомство. Одна пара займає територію до 100 га, відганяючи з неї інших водоплавних птахів. В разі небезпеки самці лебедів агресивно захищають своє гніздо та потомство. Лисицю можуть вбити, а людині, яка ткнеться ближче до гнізда, можуть дати доброго прочухана.

Також, спостерігаючи за цими птахами, люди здавна помітили, що якщо лебеді пізно летять з півночі на південь – осінь буде тривалою і теплою.

Тож, закликаємо всіх небайдужих людей долучатися до справи порятунку та допомоги цим прекрасним птахам у природі. Адже недаремно люди вважають лебедів уособленням шляхетності, витонченості і вірності.

Традиційно, юннатівська відеостудія «Дивосвіт» створила фільм про «наших» лебедів, який зможуть переглянути всі любителі природи краю і України.

Методист відділу екології та природоохоронної роботи Трацевська Л.М.