З метою виявлення творчо активних педагогів позашкільної освіти, підвищення інтересу до творчого самовираження та професійного самовдосконалення педагогів, створення привабливого іміджу закладів позашкільної освіти, педагогів-позашкільників, керівників гуртків закладів загальної середньої освіти протягом серпня – грудня 2017 року Миколаївським обласним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді проведено обласний конкурс для педагогів еколого-натуралістичного напрямку «Я – педагог позашкільник».

На розгляд журі представлено роботи у п’яти номінаціях: «Клас – Майстер», «Про серйозне – з гумором», «Ми – творчі люди», «Люблю фотографувати», «Казка від позашкільника».

В конкурсі взяли учать більше 40 педагогічних працівників із закладів загальної середньої та позашкільної освіти Арбузинського, Врадіївського, Вітовського, Доманівського, Новобузького, Казанківського, Снігурівського районів, Доманівського навчально-виховного комплексу Доманівської селищної ради Доманівського району, Галіцинівської обєднаної територіальної громади Вітовського району, міст Первомайська, Миколаєва, Южноукраїнська та Обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.

Хотілось започаткувати конкурс «для душі», для творчого самовираження педагогів позашкільної освіти. Адже педагог – позашкільник – це, насамперед, творча людина, з гумором, оптимізмом і невичерпним натхненням. Педагог – позашкільник має бути таким, щоб діти з радістю і нетерпінням чекали наступного заняття гуртка. Всім відомо, що діти відвідують заняття гуртка не тільки для того, щоб отримати знання, а й для спілкування з керівником, педагогом – позашкільником.

В конкурсних роботах педагоги розповіли про своє хобі, представили авторські фотографії, які пов’язані з гуртковим життям, казки екологічного змісту та багато іншого.

Ось декілька уривків з конкурсних робіт номінації «Про серйозне – з гумором»:

«Добрий день вам всім, панове,

Повідомлю вам щось нове,

Дам усім якийсь урок –

До добра найкращий крок.

З Доманівщини прибула,

Черевички кращі взула,

Каліновська я, Олена

З досвідом, а не «зелена».

Дуже я люблю природу,

Також маю гарну вроду,

За здоровий спосіб я,

А зі мною вся сім’я.

В школі час не витрачаю,

Діток я добра навчаю.

В класі є живий куток:

Мишка, рибки, хом’ячок.

Підкупили ще папугу,

І нажили собі друга,

Всі за ними доглядають,

Дають їсти, напувають.

На природу, в ліс, ми ходим,

Вироби у класі робим,

І шпаківні теж майструєм,

Дещо вам продемонструю.

А щоб бачили це всі,

Берем вироби ми ці,

Робим ярмарок, скликаєм,

Чаєм з трав всіх пригощаєм.

Всі смакують, розглядають,

У дітей про все питають,

Дітлахи у ліс ідуть,

Годівниці все несуть.

Я дивлюся і радію,

І несу в серці надію

На добро в дитячих душах,

Це зерно зростити мушу.»

Каліновська Олена Володимирівна,

керівник гуртків Доманівського

навчально-виховного комплексу

«Доманівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 –

Центр дитячої та юнацької творчості»

Доманівської селищної ради

«Я люблю свою роботу. І, щоб про нашу професію не говорили б, вона найкраща на Землі.

Я люблю свою роботу.

Тут працюю і в суботу.

Новий рік, Різдво, родини,

Тут зустріну іменини.

А як виженуть із хати,

Тут я буду ночувати,

І не буду сумувати.

Нам зарплату не платили,

За свій рахунок ми сиділи,

Але нові дні прийшли –

На роботу ми пішли,

Нас чекали дітлахи.

Якщо я не захворію,

Не зірвусь, не озвірію,

Я своїх малят-дітей

Виведу у світ людей.

Кожен стане особистість.

І не буде совість гризти,

Що когось не долюбила,

Не навчила, загубила.

Я – учитель позашкільник

І пишаюся я цим.

Від роботи дохнуть коні,

Але я безстрашний поні.»

Герега Ірина Григорівна, керівник

гуртків Первомайської станції юних

натуралістів

Номінація «Казка від позашкільника»:

«Усі ми з ніжністю згадуємо свої дитячі роки щасливі, безтурботні, веселі, коли світ навколо оживав, немов у казці. Минають роки, але в серці залишаються теплі, щемливі спогади про минуле, про людей, яких давно вже з нами немає…

Я часто згадую своїх стареньких сусідів, що жили в селі через дорогу – це дід Петро і баба Маня, так її всі називали. Онуків вони не мали, тому я з сестрою (ми близнята) були «їхніми» рідними онучками. Дід Петро був талановитим оповідачем і славився на все село своїми анекдотами, смішними історіями з життя. Бувало зійдуться люди ввечері, щоб послухати діда, то вже сміх лунає на всю вулицю до ранку. А які казки розповідав нам дід Петро! Таких казок не прочитаєш ні в одній книжці. Були вони про звірів, що пішли від господаря щастя шукати, про бабу, яка пошила діду штани, а він не знав як їх одягати, бо все життя ходив у сорочці, та багато інших. Ми з захопленням слухали, переживали і уявляли той чарівний світ, про який так уміло розповідав дідусь. Його казки я розповідала своєму сину, і колись розповім своїм онукам, бо вони є справжніми, рідними, бо вони завжди житимуть у моєму серці…»

Василенко Оксана Миколаївна,

керівника гуртків Центру дитячої та

юнацької творчості міста Южноукраїнська

Адміністрація Миколаївського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді дякує педагогам – позашкільникам за активну участь у конкурсах та співпрацю.