У НПП „Синевир” Міжгірського району 30 листопада 2019 року відбулася неймовірно цікава та пізнавальна екскурсія з педагогами та юннатами ЗОЕНЦ. Ужгородців гори зустріли вражаючими та мальовничими краєвидами, першим снігом і приємним морозцем.

Першою зупинкою став реабілітаційний центр бурого ведмедя, заснований у квітні 2011 року. Метою даного центру є реабілітація та захист тварин, які зазнали жорстокого поводження чи утримувались у неволі без відповідних умов. Для них відведена загороджена територія площею 12,5 гектарів. Клишоногі, які потрапляють в притулок, спочатку проходять карантин, щеплення і знаходяться у спеціальних вольєрах, розташованих у лісі. Згодом, після відновлення у тварин сил і здоров’я, їх випускають у природне середовище. Вихованці захоплююче спостерігали за бурими красенями, які дружно зустрічали нас, подорожуючих відвідувачів, і навіть ласували їжею (яблука, морква, буряк), яку принесли юннати. Цікаву розповідь про ведмедів, їх види та поширення розповіла Ольга Величканич, завідувачка відділу біології. Педагог наголосила, що дуже добре, коли створюються такі прекрасні центри, де звірі, які зазнали жорстокої долі, мають змогу насолоджуватись життям.

Наступна зупинка – „Долина вовків” – для юннатів перетворилась на справжню несподіванку і стала родзинкою нашої мандрівки. Директор екопарку Юрій Тюх розповів про види вовків, які проживають в Долині (чорний канадський, білий полярний, сірі карпатський та степовий), про те, що деякі з них, а саме: сірий степовий та сірий карпатський взяті з дикої природи, коли були хворими та пораненими. Окрім родин вовків, на території екопарку проживає велика кількість інших тварин, які також підкорили серця юннатів та педагогів. Зокрема, зубри, верблюди, бізони, лами, тигри, леви, олені, ослик птахи-велетні страуси, та інші.

Завершальною зупинкою подорожі став візит до одного із семи чудес України, візитівки Національного природного парку,–озера Синевир.

Завідувачка відділу організаційно-масової роботи Оксана Кремінь розповіла учням захоплюючу легенду про назву озера, у якій йдеться про вірне кохання графської доньки Синь до простого верховинського пастуха Вира. Далі юннатка Марина Повханич доповнила розповідь цікавою історією про дерев’яну 13-метрову скульптуру Сині та Вира, що височіє на протилежному березі, виготовленої з унікального африканського дерева махаон.

Відвідуючи озеро, діти мали можливість придбати вітамінні чаї на основі сухих плодів ягід та зібраних карпатських трав, а також скуштувати сосновий мед, настояний на шишках.

З чудовими емоціями та приємною втомою всі повертались додому. Про це засвідчили пісні, які виконували учасники екскурсії дорогою в Ужгород.

Наостанок юні природоохоронці бурхливими оплесками подякували водію за комфортність та безпечність в дорозі, а педагогам — за проведену змістовну та незабутню екскурсію.

Мирослава Вайдич, методистка відділу організаційно-масової роботи ЗОЕНЦ