Щорічно 30 листопада в багатьох країнах відзначається Всесвітній день домашніх тварин (World Day Pets). Ідея про заснування цього свята була озвучена на Міжнародному конгресі прихильників руху на захист природи, що проходив у Флоренції (Італія) в 1931 році. Тоді різні екологічні організації та природоохоронні товариства заявили про готовність організовувати різноманітні масові заходи, спрямовані на виховання у людей почуття відповідальності за все живе на планеті, у тому числі і за домашніх тварин. З тих пір свято проводиться щорічно і присвячується всім одомашненим людиною тваринам, щоб ще раз нагадати всьому людству про відповідальність за «братів наших менших». Не дивно, що девізом цього Дня стали слова Маленького принца з твору Антуана де Сент-Екзюпері: «Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив», які звернені до всіх нас.

Заходи, присвячені Дню, дуже різноманітні і в кожній країні проходять по-своєму. Десь проводяться пікети на захист тварин від жорстокого поводження, десь флешмоби на підтримку створення притулку або клінік для тварин, десь виставки кішок і собак тощо. А хтось у цей день дозволяє своїм домашнім вихованцям робити все, що було заборонено раніше (рвати шпалери, гризти меблі та капці, лазити по шторах, їсти зі столу…), або купує своєму улюбленцю величезну кількість смаколиків, а хтось просто приділяє максимум уваги своєму пернатому, рибкам або чотириногому другові. До речі, серед акцій останніх років, яка набуває все більшого поширення по всьому світу, – акція «Дзвіночок», коли в зоопарках будь-якого міста чи країни протягом однієї хвилини діти дзвенять у дзвіночки, привертаючи тим самим увагу всіх до проблем захисту тварин. Свято присвячується всім одомашненим людиною тваринам, щоб ще раз нагадати всьому людству про відповідальність за «братів наших менших».

Але, як би ми не відзначали цей день, головна мета проведення всіх акцій і заходів – актуалізація уваги широкої громадськості (і насамперед – молодого покоління) до проблем домашніх тварин (у тому числі бездомних); виховання дбайливого ставлення до них (і взагалі до живої природи), відповідальності за їх зміст і розуміння того, що вони – «брати наші менші», а не об’єкт розваги. Як відзначають власники домашніх тварин, знайти підхід до будь-якого домашнього вихованця легко – треба просто любити його, і він відповість взаємністю. В Україні День домашніх тварин відзначається з 2000 року за ініціативою Міжнародного фонду захисту тварин, хоча, на жаль, поки не затверджений офіційно. Не дивлячись на це, у нас кішок, собак, кроликів, папуг і іншу живність люблять, і щорічно в День домашніх тварин силами громадських, екологічних, освітніх організацій і структур проводиться безліч заходів — круглі столи та семінари на тему турботи про домашніх тварин; виставки кішок, собак та інших домашніх вихованців, конкурси та вікторини, присвячені їм; акції зі збору коштів та кормів для тварин, що мешкають у притулках. І сьогодні ми також закликаємо усіх приєднатися до цього доброго і важливого свята, головне пам’ятати — ми у відповідальності за тих, кого приручили…

Пропонуємо вам переглянути цікаві фотосюжети, які були викладені в Інтернет людьми з різних країн світу.
Сюжет 1.

Восьмирічній Маттео Вальч (Matteo Walch) чотири роки тому виявив альпійських бабаків і почав спостерігати за ними. Зараз він став мало не членом їхньої сім’ї, бабаки не бояться його і підпускають на близьку відстань.

Щороку в перебігу двох тижнів батьки Маттео і він сам приїжджають в колонію бабаків у Groslocker (Австрійські Альпи), щоб поспостерігати за тваринами.

Він по-справжньому любить бабаків, – розповів в своєму інтерв’ю для преси батько хлопчика. – Їхня дружба триває вже більше чотирьох років. Таке відчуття, що бабаки розуміють, що він налаштований до них доброзичливо і не заподіє їм поганого. Так дивно спостерігати цей зв’язок між тваринами і людиною.

Бабаки досить великі тварини, які досягають у довжину до 50 см і важать до 8 кг. Коли восьмирічний хлопчик сидить серед них, то здається не набагато більшим за них.

Коли Маттео приходить до бабаків, вони збираються навколо нього, дозволяють себе гладити та годувати і навіть пробують гратись з ним. Цікаво, що при появі інших людей – вони відразу ж тікають.

Ці фотографії вдалося зробити 46-річній Міхаеле, шкільному вчителеві Маттео з Інсбрука. Жінка дуже рада, що їй вдалося зняти унікальний момент спілкування людини з тваринами в природному середовищі існування.

Сюжет 2 – без коментарів (тому що слова – зайві).

Сюжет 3 – історія спасіння пораненого білченяти.
Один із користувачів соціальних мереж на ім’я Пріамі поділився зворушливою історією спасіння крихітного білченяти.

Його бабуся знайшла малюка на дорозі – він виявився мертвим, але коли вона захотіла його прибрати подалі від проїжджої частини, білченя подало ознаки життя. Так у Прамі з’явився новий друг.

Спочатку вони хотіли тільки виходити його, а потім відпустити на волю, але згодом з’ясувалось, що малюк сліпий на одне око і навряд чи зможе вижити у дикій природі.

Згодом білченя перетворилось у рудого красеня на ім’я Арту. Так Арту знайшов свій новий дім і люблячу сім’ю, у якій він прожив з 2007 по 2013 рік.

Сюжет 4.

Кріс Барн з Австралії присвятив своє життя порятунку тварин. Ідея створення притулку для кенгуру прийшла до Кріса невипадково. В Австралії під колесами авто щорічно гинуть дорослі кенгуру, їхнім дитинчатам, захованим в сумках, часто вдається вижити. Кріс забирає таких діток до себе, годує їх з пляшечки і намагається створити звичні умови. Історія Кріса облетіла всю Австралію, де знайшлося чимало людей, охочих допомагати цьому проекту. Спільними зусиллями життя осиротілих кенгуру поза небезпекою, їхня подальша доля — в руках добрих людей.

Сюжет 5.

Кожну ніч цей чоловік ніс свого 19-річного пса у теплу воду озера, щоб змусити його хоч трохи поспати. Пес страждав від артриту, а плавання у воді допомагало йому полегшити біль.

Цей чоловік врятував собаку, коли вона була ще маленьким цуценятком.

Так вони і залишились нерозлучними друзями до самої смерті тварини.

Сюжет 6.

Дуже зворушливі фото, які показують справжню щирість почуттів. Цей чоловік втратив все своє майно під час торнадо у штаті Іллінойс, але радості його не було меж, коли він зміг найти свого пса цілим та неушкодженим.

Безмовний діалог поглядів між людиною та твариною

Сюжет 7 – чудове свинство.

У будинку сімейної пари з Онтаріо з’явився милий вихованець – домашня свиня нібито «карликової» породи.

До її появи подружжя жило досить звичайним життям у невеликому приватному будинку з кішкою і двома собаками. Все змінилося після того, як їх попросили тимчасово прихистити шестимісячного міні-піга. Згідно з версією, на той момент порося вже досягло максимальних розмірів і ріст його припинився.

Але він невтомно продовжував зростати. І вже через деякий час «міні-піг» почав стрімко додавати у вазі. Стало зрозумілим, що наївним канадцям, буквально, підклали справжню свиню.

Любов і дружба виявилися сильнішими над свинячими перетвореннями – господарі вирішили її залишити, адже вже щиро прив’язалися до своєї «крихітки».

Через два роки «мініатюрне» поросятко на ім’я Естер перетворилося на величезну 300-кілограмову свиню.

Без чого не може жити людина, щоб відчувати себе справді щасливою? Звичайно, це близькі, вірні друзі, дім і сім’я. Родина — це ті, хто піклуються і переживають за тебе, уболівають і співчувають.

Але іноді трапляється так, що ти раптом залишився самотнім. І щоб уникнути самотності, вирішив завести домашню тваринку. Домашні тварини – це прекрасні істоти, які дарують радість спілкування, відчуття, що ти не один, що ти комусь потрібний.

Ось повертаєшся після навчання чи роботи до своєї домівки, не встигає переступити поріг, а до тебе кидається твій улюбленець. Він цілий день не відходив від дверей, він з нетерпінням чекав на твоє повернення, а тепер вимагає,

щоб і йому приділили увагу. Хто б то не був, ця істота прекрасно знає, що є повноправним членом твоєї родини, де його люблять і ніколи не образять, а головне – не зрадять, бо він довірився тобі і не має нікого ближчого за тебе.

Кожна тварина має свій характер, свої особливості поведінки, уподобання. Беручи в дім будь-яку живу істоту, ми беремо на себе велику відповідальність. Бо всі тварини беззахисні перед людиною, а ми дуже часто зловживаємо цим. Люди забувають, що тварини — їхні найближчі друзі, які не мають звички зраджувати. Буває навпаки — люди зраджують своїх домашніх тварин: зневажають їх, викидають на вулицю, віддають іншим, не думаючи про те, що серце цієї істоти вже навіки віддано своїм господарям. Взявши додому маленьке цуценятко, людина милується ним та його пустощами, але тільки-но це цуценятко виростає у велику собаку, то починає набридати господареві — і опиняється на вулиці. І цей господар не хоче знати, що його підопічний уже встиг прив’язатися до нього і що він непристосований до життя на вулиці. Люди не відчувають відповідальності за свої вчинки.

Тварини теж мають значний вплив на життя людини, бо для неї, особливо для дітей, дуже важливо про когось піклуватися, виявляти свою любов.  Саме спілкування з ними допоможе вирости доброю, чуйною, відповідальною людиною, небайдужою до інших. Головне — це пам’ятати, що ми відповідальні за тих, кого приручили.
Два роки поспіль…

А через два роки…